Apostolʹstvo meča: chrystyjanstvo i zastosuvannja syly
Апостольство меча християнство і застосування сили
Gespeichert in:
| 1. Verfasser: | |
|---|---|
| Format: | Buch |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Ternopilʹ
Kryla
2020
|
| Schlagworte: | |
| Online-Zugang: | Inhaltsverzeichnis Abstract |
| Beschreibung: | 156 Seiten Illustrationen |
| ISBN: | 9786177916016 |
Internformat
MARC
| LEADER | 00000nam a2200000 c 4500 | ||
|---|---|---|---|
| 001 | BV048461292 | ||
| 003 | DE-604 | ||
| 005 | 20241209 | ||
| 007 | t| | ||
| 008 | 220908s2020 xx a||| |||| 00||| ukr d | ||
| 020 | |a 9786177916016 |9 978-617-7916-01-6 | ||
| 035 | |a (OCoLC)1344265828 | ||
| 035 | |a (DE-599)BVBBV048461292 | ||
| 040 | |a DE-604 |b ger |e rda | ||
| 041 | 0 | |a ukr | |
| 049 | |a DE-12 | ||
| 084 | |a OST |q DE-12 |2 fid | ||
| 100 | 1 | |6 880-01 |a Zahrebelʹnyj, Ihor Vasylʹovyč |d 1988- |e Verfasser |0 (DE-588)1071566792 |4 aut | |
| 245 | 1 | 0 | |6 880-02 |a Apostolʹstvo meča |b chrystyjanstvo i zastosuvannja syly |c Ihor Zahrebelʹnyj |
| 264 | 1 | |6 880-03 |a Ternopilʹ |b Kryla |c 2020 | |
| 300 | |a 156 Seiten |b Illustrationen | ||
| 336 | |b txt |2 rdacontent | ||
| 337 | |b n |2 rdamedia | ||
| 338 | |b nc |2 rdacarrier | ||
| 546 | |a Text ukrainisch | ||
| 546 | |b Kyrillische Schrift | ||
| 650 | 0 | 7 | |a Gewalt |0 (DE-588)4020832-1 |2 gnd |9 rswk-swf |
| 650 | 0 | 7 | |a Christentum |0 (DE-588)4010074-1 |2 gnd |9 rswk-swf |
| 650 | 0 | 7 | |a Pazifismus |0 (DE-588)4075961-1 |2 gnd |9 rswk-swf |
| 689 | 0 | 0 | |a Christentum |0 (DE-588)4010074-1 |D s |
| 689 | 0 | 1 | |a Pazifismus |0 (DE-588)4075961-1 |D s |
| 689 | 0 | 2 | |a Gewalt |0 (DE-588)4020832-1 |D s |
| 689 | 0 | |5 DE-604 | |
| 856 | 4 | 2 | |m Digitalisierung BSB München 19 - ADAM Catalogue Enrichment |q application/pdf |u http://bvbr.bib-bvb.de:8991/F?func=service&doc_library=BVB01&local_base=BVB01&doc_number=033839286&sequence=000001&line_number=0001&func_code=DB_RECORDS&service_type=MEDIA |3 Inhaltsverzeichnis |
| 856 | 4 | 2 | |m Digitalisierung BSB München 19 - ADAM Catalogue Enrichment |q application/pdf |u http://bvbr.bib-bvb.de:8991/F?func=service&doc_library=BVB01&local_base=BVB01&doc_number=033839286&sequence=000003&line_number=0002&func_code=DB_RECORDS&service_type=MEDIA |3 Abstract |
| 880 | 1 | |6 100-01/(N |a Загребельний, Ігор Васильович |a ut | |
| 880 | 1 | 0 | |6 245-02/(N |a Апостольство меча |b християнство і застосування сили |c Ігор Загребельний |
| 880 | 1 | |6 264-03/(N |a Тернопіль |b Крила |c 2020 | |
| 940 | 1 | |f sla | |
| 940 | 1 | |n oe | |
| 940 | 1 | |q BSB_NED_20230913 | |
| 942 | 1 | 1 | |c 200.9 |e 22/bsb |f 090513 |g 477 |
| 942 | 1 | 1 | |c 200.9 |e 22/bsb |g 4 |
| 943 | 1 | |a oai:aleph.bib-bvb.de:BVB01-033839286 | |
Datensatz im Suchindex
| _version_ | 1817967888518086656 |
|---|---|
| adam_text |
•ЗМІСТ вступ. з РОЗДІ/ї і. “Не убий”. Історія одного непорозуміння. 11 Не вбивай, а також. страчуй злочинців і воюй. n
Моральний ригоризм, субстанція вбивства і цінність життя . 15 РОЗДІЛ II. Прихід Христа і небезпека пацифістських утопій. 25 Оманливе відлуння Нагірної проповіді. 26 Ісус і Старий Завіт: скасування чи
виконання?. 33 РОЗДІЛ III. Слово на захист зелотів. 39 Повстання тих, чий час вичерпано. 40 Історичні катастрофи як підґрунтя християнської
цивілізації. 43 Зелотство Вандеї.49 РОЗДІЛ IV. Церква і війна: формування доктрини. 54 З мечем римського солдата і вінцем мученика. 57 Від
Августина до Томи. бо Євангелізація меча. 64 Казус св. Василія Великого. 74
Священна війна. 78 Доктрина війни передспокусами Великих
географічних відкриттів. 87 РОЗДІЛ V. Чи всяка влада від Бога? Християнство і революція. 90 Чому “немає влади не від Бога”?. 91 Скинути тих, хто не від Бога. 96 Коли готувати революцію?. юо Класична доктрина і виклики історії. 105 155
РОЗДІ/І VI. Право на володіння зброєю і загроза новітнього тоталітаризму. ш Між самозахистом іпокаранням. ш Гріхи
гоплофобії. 113 Право на зброю і принципсубсидіарності. 114 РОЗДІ/1ѴІІ. Тенета пацифізму. 121 Війна і
мир. 121 Мир тих, хто не вірить у вище покликання людини. 123 Яснополянська проповідь. 125 Сублімація
трансцендентного.129 Між СРСР та троцькізмом. 134 Алхімія теології визволення. 138 Неподолана
спокуса. 144 РОЗДИ VIII. Чи є місце апостолам з мечами у XXI столітті?. 148 Покривало несправедливості.149 Війна: свідчення
святості. 151 Апостольство меча на грані Армагеддону. 152 156
УДК 241-13 3-14 Загребе/іьний I. Апостольство меча. Християнство і застосування сили. 2-ге вид. Тернопіль: Крила, 2020. -160 с. «Апостольство меча» руйнує численні стереотипи щодо християн ського ставлення до питань війни, революції та інших випадків застосуван ня сили, аналізує витоки псевдохристиянського пацифізму, підіймає тему християнського підходу до володіння зброєю. Книга буде корисною священикам, богословам, філософам, широкому загалу читачів, тим, хто шукає морально-світоглядні орієнтири, будучи без посередньо залученим до силової діяльності. УДК 241.13 ISBN 978-617-7916-01-6 ISBN 978-617-7916-01-6 © Загребельний І., 2020. © Войтович Д., 2020. © Видавництво ТОВ “Крила”, 2020.
ВСТУП· Плутанина в питаннях християнського підходу до застосування сили сьогодні набрала загрозливих масштабів. Вона характерна і для людей не воцерковлених, і для практикуючих християн включно з духовенством. Забутість богословської “класики”, що стосується теми спротиву злу силою, часто
поєднується з якоюсь маніакальною схильністю накидати християнству образ вкрай пацифістського сві тогляду. В Україні ця проблема суттєво посилюється через занепад богословської культури. Події останніх років змусили богословів та представників ду ховенства хоч трішки пригадати скарби християнської
думки, що народилися з релігійного осмислення ситуацій, коли добро має захищатись і утверджуватися за допомогою сили. Майдан відкрив простір реактуалізації вчення про революційне усунення злочинної влади. Московська агресія змусила пригадати концепцію справед ливої війни. Проте кардинально перелому
не відбулося. Це особливо помітно на прикладі релігійного дискурсу війни. Цей дискурс можна влучно охарактеризувати словами видатного хрис тиянського апологета Клайва Стейплза /Іьюїса: “Чого я не можу зрозуміти, так це сучасних напів-пацифістів, які переконують людей, що, якщо вони вже змушені
воювати, то хай, принаймні, соромлять ся цього. Це відчуття сорому позбавляє багатьох чудових молодих воїнів-християн того, що належить їм за правом, що є природним супутником сміливості: бадьорості, високого духу і рішучості”1. Виплеканий у сучасній Україні релігійний дискурс війни характеризу
ється заплутаністю, сумбурністю, еклектичністю. Йому бракує бого словської послідовності й особливої
проповідницької сили, здатної підносити дух окремих осіб і цілого суспільства. Коли ми відкриємо требники, що використовувалися в Україні якихось сто років тому, то знайдемо у них ряд пов’язаних із вій ськовою справою чинів (освячення зброї та бойового знамена, бла гословення воїнів тощо). Тексти цих чинів відвіюють особливою глибиною у розумінні війни. Це не порожня бравада і, водночас, не ’Льюис К. Просто христианство. Чикаго, 1990. с. 21
Ігор ЗАГРЕБЕ/ІЬНИЙ - “Апостольство меча’’· гидливе крутіння носом (в стилі того, що описав /Іьюїс). Це тексти молитви за християнських воїнів, які у згоді з Божою волею викону ють обов’язок земного служіння. У них присутнє розуміння того, що на полі бою можна не просто лишатися християнином, але й
відчу вати особливу Божу присутність. На схилі Середньовіччя бойовим гімном українського, білорусько-литовського і польського лицар ства стає пісня, знана сьогодні під назвою “Богородиця”. Слухаю чи сучасні реконструкції цієї пісні, уявляєш, як об’єднане лицарство Центрально-Східної Європи
співало її перед Грюнвальдською бит вою, і розумієш велич культури, що змогла інтегрувати хрест і меч, християнську віру і воїнську доблесть. Сьогодні дуже важко знайти щось подібне. Церква як суспільний інститут внесла вагомий вклад у військовий захист країни. Тут варто згадати і про жертовну
працю капеланів, і про волонтерську діяльність, яка потребувала залучення значних коштів. Але офіційна риторика багатьох представників духовен ства включно з ієрархами залишає бажати кращого. Дуже прикрим фактом було, зокрема, використання розмитого гасла “миру” ֊ не перемоги і навіть не
справедливого миру, а просто “миру”. Про та кий “мир” було чутно у молитовних закликах, проповідях, інтерв’ю тощо. Вочевидь, вислуховуючи молитви, Господь краще знає, як їх виконати, аніж той, хто молиться, і щира молитва за “мир” нічим не гірша за “перемоги благовірному народові на супротивників
да руй”. Але у “земній” площині риторика “миру” мала згубні наслід ки, бо спрямовувалася на плекання пацифістських
настроїв у той час, коли суспільство потребувало мілітаризації. Багато в чому така риторика співпадала з курсом влади. У березні 2017 року Всеукра їнська Рада Церков і релігійних організацій опублікувала звернення з закликом молитися саме за перемогу. Заяви про те, що ми має мо прагнути перемоги, а не абстрактного “миру”, також лунали на межі 2018 і 2019 років. Тим не менше, у перші роки війни зустріти таку риторику з уст ієрархів було вкрай важко. Плутанину можна виявити й у випадку заклику до “прощення” вій ськово-політичного противника. Без уточнення і конкретизації цей заклик лунає як наруга над справжнім християнським прощенням - 4
■ Християнство і застосування сили величною і прекрасною чеснотою. “Ніколи милосердя не стне ми лосердям істинним, якщо не братиме до постійної уваги справедли вість" (Пій XI. Divini Redemptoris). Коли мова йде про принципову військово-політичну боротьбу, “колективне” прощення може бути
адресованим лише переможеному ворогові. Якщо говорити про актуальний час, то заклику прощення відповідає благородний ха рактер мотивації боротьби: боротьба не з інфантильної ненависті, а задля підтримки справедливості. Така мотивація не перекреслює боротьбу, а, навпаки, надає їй більш твердого і
рішучого характе ру. Окупанти та внутрішні заколотники, які повстали проти спільно го блага країни, є ворогами і мають отримати відсіч та покарання. Це самоочевидно. Боротьба проти них має вестися не з ненависті, а для того, щоб відновити порядок. Християнину має бути властивим особистий акт
прощення супротивника. Одначе цей акт не ставить під сумнів потреби у належних заходах відновлення і підтримки справедливості (наприклад, пониження у правах тих осіб, які актив но сприяли сепаратизму). Для багатьох сучасних людей прощення і боротьба здаються непоєднуваними. А все через те, що
етичні уяв лення нашого часу надзвичайно далекі від християнських. На жаль, багато представників духовенства замість того, щоб виправляти си туацію, лише ускладнюють її. Морально-богословський потенціал християнства є таким, що християнська проповідь може одночасно породжувати шляхетний мілітарний
запал і стримувати людей від ненависті, злоби, непра вомірного гніву. Сьогодні така проповідь є рідкістю. Тому можемо
говорити, що війна не призвела до повноцінного відродження хри стиянської культури застосування сили. А ця культура стосується аж ніяк не однієї війни. Станом на нинішній день продовжує існувати ряд стереотипів від носно християнського ставлення до безпосереднього застосування фізичної сили або більш загальної ситуації конфлікту. Найстійкіші з них спираються на вирвані з контексту слова Святого Письма: • Буцімто заповідь “Не убий” означає принципову і тотальну не допустимість позбавляти життя іншу людину, в тому числі і в таких випадках як убивство противника на війні, винесення і виконання
Ігор ЗАГРЕБЕ/ІЬНИЙ - “Апостольство меча”· смертного вироку злочинцю, самооборона, си/іове усунення ЗЛО ЧИННОЇ влади. • Буцімто слова Христа про “підставляння щоки” - це імператив, який необхідно сприймати буквально і, до того ж, застосовувати логіку такого буквального сприйняття у будь-яких
випадках агресії проти себе. • Буцімто євангельський наказ любити ворогів робить неможли вим спротив злу. • Буцімто “Всяка влада від Бога” - це заклик в усьому і завжди коритися будь-якій владі, не дивлячись на її якості і на зміст її розпо ряджень (не кажучи вже про недопустимість її усунення). З
одного боку, ці стереотипи плекаються частиною самих же християн. Вони розбиваються не лише об трактати визначних бого словів минулого, але й об сучасні доктринальні документи Церкви чи просто аналіз Святого Письма. Одначе чи то лінь, чи невігластво, чи перейнятість сучасними світськими ідеями
змушують багатьох християн бачити у цих стереотипах істини власної релігії. З іншого боку, такими стереотипами активно користуються противники християнської віри. Ідеться передусім про нав'язуван ня християнству образу “релігії рабів”. Часто така риторика озву чується в контексті історичної долі
України: причиною українських невдач було прийняття “чужої віри”, котра, до того ж, є “релігією рабів”. Християнство, на думку носіїв такої риторики, позбавило наших предків сили, войовничості, волелюбності. Питання, чому прийняття “чужої віри” не позначилося таким катастрофічним чином на долі інших
європейських народів, які прийняли хрис тиянство, залишається при цьому без відповіді. Інший ракурс, у
котрому противники християнства використовують згадані сте реотипи, дозволяє показати християн вкрай лицемірними і непос лідовними. Християнам приписують виплеканий антиклерикальною пропагандою образ “кровожерливих фанатиків” і водночас го ворять, що християни здійснювали свої “злочини” всупереч влас ним же заповідям (“Не убий” і т.д.). Зрештою, навіть тоді, коли йдеться не про “злочини”, а про виконання християнами свого обов’язку перед батьківщиною (і благородність цього виконання 6
• Християнство і застосування сили годі оскаржити), християн звинувачують у тому, що вони діють всу переч власній релігії. Отож, існує потреба у книжці, котра принаймні руйнувала б хибні і шкідливі стереотипи. Проте самим лиш руйнуванням стереотипів справа не обмежується. Сьогодення ставить перед
християнами низку нових проблем. Візьмімо те ж питання володіння вогнепаль ною зброєю. Як ставитися до нього християнам: залишатися па сивними й індиферентними, відстоювати право на зброю чи гаряче його заперечувати? Або ж інше питання. В минулому християни нео дноразово захищали власну віру
військово-політичним шляхом. Як їм чинити сьогодні, коли мова йде про необхідність захисту навіть не віри, а елементарних норм природного закону? Книжка, котру тримає в руках шановний читач, ставить собі за мету і руйнування стереотипів, і пошук відповідей хоча б на части ну пов’язаних із
застосуванням сили питань сучасності. Пишучи її, я хотів якнайменше говорити від власного імені. Спростування най більш безпідставних стереотипів не потребує якихось глибоких те ологічних пошуків. Для нього достатньо посилань на Святе Письмо, Отців Церкви, документи, що відображають церковне
учительство, а також сторінки історії Церкви та християнської цивілізації. Під цим кутом зору я намагався не бути оригінальним: коли йдеться про правди віри, в тому числі моральні, мають говорити ті автори і ті документи, які є найбільш загальновизнаними. Водночас я не міг цілком відмовитися від
“авторського” підходу. По-перше, у деяких випадках необхідно було відійти від “катехизмового" викладу і по казати
християнську доктрину у динаміці її формування. По-друге, відповіді на сучасні питання в принципі не можуть на сто відсотків складатися з апеляцій до авторитетів. Апелюючи до авторитетів, а також тих чи інших історико-культурних сюжетів, я прагнув зберігати баланс між східною (грецькою) та західною (латинською) традиціями і в цілому говорити про хрис тиянство найбільш універсальними категоріями. Одначе мушу вка зати на кілька моментів, які, попри щирість моїх намагань, у дечому порушують конфесійний баланс.
Ігор ЗАГРЕБЕ/ІЬНИЙ - “Апостольство меча”՛ По-перше, для західної богословської традиції характерна чітка концепція справедливої війни (по лінії Августин - Кодекс Граціана Тома Аквінський - теологи раннього Нового часу). Британський до слідник Пол Робінсон зазначає: “Західна Церква має повністю роз
винуту “теорію справедливої війни” у той час, як Східна Церква во лодіє менш систематичною “етикою війни, яку можна виправдати”. Перша виправдовує війну, посилаючись на справедливість, друга ֊ посилаючись на необхідність”2. Протягом останніх десятиліть по дібні твердження висловлюються на Заході
дуже часто. Вони дещо кон’юнктурні: мода на пацифізм, яка запанувала з середини минуло го століття, змушує шукати зразки “більш миролюбного” християн ства, ніж те, чиє ставлення до війни виражалося Августином та То мою. У творах східних Отців Церкви ми знаходимо ясне твердження про те, що участь
у війні як така не є гріховною. Східні християни воювали не рідше, ніж західні. Проте концепція справедливої війни у найчіткіших формах сформувалася саме в межах латинського бо гослов’я. В минулому відсутність систематичного вчення про війну на практичному рівні могла не викликати проблем, бо
чимало речей сприймалися як самоочевидні. Одначе зараз, коли свідомість пере січної людини добряче індоктринована пацифістськими установка ми, потрібне саме чітке вчення з розставленням крапок над “і”. По-друге, мені не вдалося здолати спокуси звернутися до Аквіната у роз’ясненні не лише війни,
але й низки інших питань, адже його систематичність - це справжнє рятівне коло у морі хаотичності су
часних уявлень щодо багатьох морально-богословських проблем. По-третє, я не зміг встояти перед ще однією спокусою: детальні ше звернутися до таких явищ в історії Заходу як Хрестові походи, інститут лицарства, прецеденти збройної боротьби проти секуляристських політичних режимів. Втім, названі випадки диспропорції дуже умовні. Августин - це спадщина не поділеної Церкви. Для християн грецького обря ду - некатоликів відмовлятися від Августина - таке ж безглуздя, що й для католиків латинського обряду відмовлятися від Івана 2Робинсон П. “О сопротивлении злу силою”: Иван Ильин и необходимость войны // Ильин И. О сопротивлении злу силой. Москва, 2007. с. 500. 8
• Християнство і застосування сили Златоустото. На “розвиток” Цей Августина щодо застосування сили у творах Томи Аквінського не варто дивитися як на богословсько-доктринальне новаторство. Працьовитість Томи, будучи по множеною на характерну для схоластики жагу всеохопності, пе ретворила цього
філософа і богослова на вмілого садівника, що виростив із отриманого від патристики насіння величний сад систе матизованої християнської доктрини. Навряд чи не католики мають суттєві підстави не довіряти ясній думці Томи щодо низки мораль но-богословських питань. Щодо апеляцій до історичних явищ,
то тут теж не все так ліній но. Скажімо, явище християнського лицарства варто вважати не так латинським, як “європейським” (якщо умовно протиставити понят тя Європи візантійській частині тодішнього християнського світу). Лицарство - це те, що Церква зуміла виплекати на ґрунті феодаль ної
децентралізованості. Відсутність інституту лицарства у Візантії є наслідком того, що вона збереглася як централізована держава з регулярною армією. На тих європейських теренах, на яких хрис тиянство поширилося у грецькому обряді (в тому числі на теренах середньовічної Київської імперії), ми бачимо
те ж саме намагання духовенства виплекати особливу воїнську культуру, що й у Західній Європі. В епоху пізнього Середньовіччя та раннього Нового часу на теренах Центрально-Східної Європи формується лицарська культу ра, що підіймається над прикрим конфесійним поділом. Протидія іс ламському
вторгненню робить етос Хрестових походів універсаль ним. В цілому ж, характер історико-богословського та політич но-
культурного матеріалу дозволяв балансувати між Сходом та Заходом. Традиційні православні катехизми так само, як і римо-католицькі чітко відмежовують виконання заповіді “Не убий” від тих дурниць, які може вкласти в цю заповідь пацифіст чи зви чайний невіглас. Пам’ятаючи про “владу від Бога”, богослови ранньосередньовічного вестготського королівства (а це крайній захід тодішнього християнського світу) не гірше за своїх візантій ських колег визнають, що правитель може втратити легітимність і, відтак, цілком справедливо бути відстороненим від влади. І так 9
Ігор ЗАГРЕБЕ/ІЬНИЙ - “Апостольство меча”· далі. Паралелі, на жаль, простежуються і в згубних процесах та яви щах. /Іогіка підміни християнства пацифістською і анархічною утопі єю, котру продемонстрував росіянин /Іев Толстой наприкінці XIX ст., надзвичайно подібна до тієї, котру демонстрували
західні пацифікатори Христової віри у XX ст. Найбільшою трудністю у процесі написання був вибір позиції спілкування з читачем. І йдеться тут у першу чергу не про його кон фесійну приналежність. Воцерковлена людина, яка не має чіткого розуміння християнського підходу до застосування сили. Воцер
ковлена людина, котра знаходиться в полоні пацифістських стере отипів. Богослов, що є прекрасним фахівцем у певній галузі, проте чомусь забув про базові засади морального вчення або вважає їх “неактуальними” чи “застарілими ”. Християнин, який зі зброєю в руках служить Богові та ближнім і потребує
глибокого розуміння величі і відповідальності обраного шляху. Християнин, який мусить дискутувати з тими, хто бачить у християнстві “релігію рабів” і по требує аргументів для захисту своєї релігії. Врешті, палкий викривач християнства, який має про нього надзвичайно туманні уявлення. Ось неповний
перелік категорій осіб, яких я хотів би бачити чита чами своєї книжки. Кожна категорія потребує зайняття спеціальної позиції ведення розмови. Десь потрібна катехеза, десь - полеміка, десь - приклад, десь - апологія. Знайти універсальну позицію було дуже важко. Тому книжка вийшла не так діалогом, як
полілогом. Читач повинен розуміти, що в процесі її написання брав участь не лише він, але й інші читачі з
від мінними інтересами. Маю надію, він пробачить цей недолік і знайде в “Апостольстві меча” якомога більше корисного для себе. (Від автора) 10 |
| adam_txt |
•ЗМІСТ вступ. з РОЗДІ/ї і. “Не убий”. Історія одного непорозуміння. 11 Не вбивай, а також. страчуй злочинців і воюй. n
Моральний ригоризм, субстанція вбивства і цінність життя . 15 РОЗДІЛ II. Прихід Христа і небезпека пацифістських утопій. 25 Оманливе відлуння Нагірної проповіді. 26 Ісус і Старий Завіт: скасування чи
виконання?. 33 РОЗДІЛ III. Слово на захист зелотів. 39 Повстання тих, чий час вичерпано. 40 Історичні катастрофи як підґрунтя християнської
цивілізації. 43 Зелотство Вандеї.49 РОЗДІЛ IV. Церква і війна: формування доктрини. 54 З мечем римського солдата і вінцем мученика. 57 Від
Августина до Томи. бо Євангелізація меча. 64 Казус св. Василія Великого. 74
Священна війна. 78 Доктрина війни передспокусами Великих
географічних відкриттів. 87 РОЗДІЛ V. Чи всяка влада від Бога? Християнство і революція. 90 Чому “немає влади не від Бога”?. 91 Скинути тих, хто не від Бога. 96 Коли готувати революцію?. юо Класична доктрина і виклики історії. 105 155
РОЗДІ/І VI. Право на володіння зброєю і загроза новітнього тоталітаризму. ш Між самозахистом іпокаранням. ш Гріхи
гоплофобії. 113 Право на зброю і принципсубсидіарності. 114 РОЗДІ/1ѴІІ. Тенета пацифізму. 121 Війна і
мир. 121 Мир тих, хто не вірить у вище покликання людини. 123 Яснополянська проповідь. 125 Сублімація
трансцендентного.129 Між СРСР та троцькізмом. 134 Алхімія теології визволення. 138 Неподолана
спокуса. 144 РОЗДИ VIII. Чи є місце апостолам з мечами у XXI столітті?. 148 Покривало несправедливості.149 Війна: свідчення
святості. 151 Апостольство меча на грані Армагеддону. 152 156
УДК 241-13 3-14 Загребе/іьний I. Апостольство меча. Християнство і застосування сили. 2-ге вид. Тернопіль: Крила, 2020. -160 с. «Апостольство меча» руйнує численні стереотипи щодо християн ського ставлення до питань війни, революції та інших випадків застосуван ня сили, аналізує витоки псевдохристиянського пацифізму, підіймає тему християнського підходу до володіння зброєю. Книга буде корисною священикам, богословам, філософам, широкому загалу читачів, тим, хто шукає морально-світоглядні орієнтири, будучи без посередньо залученим до силової діяльності. УДК 241.13 ISBN 978-617-7916-01-6 ISBN 978-617-7916-01-6 © Загребельний І., 2020. © Войтович Д., 2020. © Видавництво ТОВ “Крила”, 2020.
ВСТУП· Плутанина в питаннях християнського підходу до застосування сили сьогодні набрала загрозливих масштабів. Вона характерна і для людей не воцерковлених, і для практикуючих християн включно з духовенством. Забутість богословської “класики”, що стосується теми спротиву злу силою, часто
поєднується з якоюсь маніакальною схильністю накидати християнству образ вкрай пацифістського сві тогляду. В Україні ця проблема суттєво посилюється через занепад богословської культури. Події останніх років змусили богословів та представників ду ховенства хоч трішки пригадати скарби християнської
думки, що народилися з релігійного осмислення ситуацій, коли добро має захищатись і утверджуватися за допомогою сили. Майдан відкрив простір реактуалізації вчення про революційне усунення злочинної влади. Московська агресія змусила пригадати концепцію справед ливої війни. Проте кардинально перелому
не відбулося. Це особливо помітно на прикладі релігійного дискурсу війни. Цей дискурс можна влучно охарактеризувати словами видатного хрис тиянського апологета Клайва Стейплза /Іьюїса: “Чого я не можу зрозуміти, так це сучасних напів-пацифістів, які переконують людей, що, якщо вони вже змушені
воювати, то хай, принаймні, соромлять ся цього. Це відчуття сорому позбавляє багатьох чудових молодих воїнів-християн того, що належить їм за правом, що є природним супутником сміливості: бадьорості, високого духу і рішучості”1. Виплеканий у сучасній Україні релігійний дискурс війни характеризу
ється заплутаністю, сумбурністю, еклектичністю. Йому бракує бого словської послідовності й особливої
проповідницької сили, здатної підносити дух окремих осіб і цілого суспільства. Коли ми відкриємо требники, що використовувалися в Україні якихось сто років тому, то знайдемо у них ряд пов’язаних із вій ськовою справою чинів (освячення зброї та бойового знамена, бла гословення воїнів тощо). Тексти цих чинів відвіюють особливою глибиною у розумінні війни. Це не порожня бравада і, водночас, не ’Льюис К. Просто христианство. Чикаго, 1990. с. 21
Ігор ЗАГРЕБЕ/ІЬНИЙ - “Апостольство меча’’· гидливе крутіння носом (в стилі того, що описав /Іьюїс). Це тексти молитви за християнських воїнів, які у згоді з Божою волею викону ють обов’язок земного служіння. У них присутнє розуміння того, що на полі бою можна не просто лишатися християнином, але й
відчу вати особливу Божу присутність. На схилі Середньовіччя бойовим гімном українського, білорусько-литовського і польського лицар ства стає пісня, знана сьогодні під назвою “Богородиця”. Слухаю чи сучасні реконструкції цієї пісні, уявляєш, як об’єднане лицарство Центрально-Східної Європи
співало її перед Грюнвальдською бит вою, і розумієш велич культури, що змогла інтегрувати хрест і меч, християнську віру і воїнську доблесть. Сьогодні дуже важко знайти щось подібне. Церква як суспільний інститут внесла вагомий вклад у військовий захист країни. Тут варто згадати і про жертовну
працю капеланів, і про волонтерську діяльність, яка потребувала залучення значних коштів. Але офіційна риторика багатьох представників духовен ства включно з ієрархами залишає бажати кращого. Дуже прикрим фактом було, зокрема, використання розмитого гасла “миру” ֊ не перемоги і навіть не
справедливого миру, а просто “миру”. Про та кий “мир” було чутно у молитовних закликах, проповідях, інтерв’ю тощо. Вочевидь, вислуховуючи молитви, Господь краще знає, як їх виконати, аніж той, хто молиться, і щира молитва за “мир” нічим не гірша за “перемоги благовірному народові на супротивників
да руй”. Але у “земній” площині риторика “миру” мала згубні наслід ки, бо спрямовувалася на плекання пацифістських
настроїв у той час, коли суспільство потребувало мілітаризації. Багато в чому така риторика співпадала з курсом влади. У березні 2017 року Всеукра їнська Рада Церков і релігійних організацій опублікувала звернення з закликом молитися саме за перемогу. Заяви про те, що ми має мо прагнути перемоги, а не абстрактного “миру”, також лунали на межі 2018 і 2019 років. Тим не менше, у перші роки війни зустріти таку риторику з уст ієрархів було вкрай важко. Плутанину можна виявити й у випадку заклику до “прощення” вій ськово-політичного противника. Без уточнення і конкретизації цей заклик лунає як наруга над справжнім християнським прощенням - 4
■ Християнство і застосування сили величною і прекрасною чеснотою. “Ніколи милосердя не стне ми лосердям істинним, якщо не братиме до постійної уваги справедли вість" (Пій XI. Divini Redemptoris). Коли мова йде про принципову військово-політичну боротьбу, “колективне” прощення може бути
адресованим лише переможеному ворогові. Якщо говорити про актуальний час, то заклику прощення відповідає благородний ха рактер мотивації боротьби: боротьба не з інфантильної ненависті, а задля підтримки справедливості. Така мотивація не перекреслює боротьбу, а, навпаки, надає їй більш твердого і
рішучого характе ру. Окупанти та внутрішні заколотники, які повстали проти спільно го блага країни, є ворогами і мають отримати відсіч та покарання. Це самоочевидно. Боротьба проти них має вестися не з ненависті, а для того, щоб відновити порядок. Християнину має бути властивим особистий акт
прощення супротивника. Одначе цей акт не ставить під сумнів потреби у належних заходах відновлення і підтримки справедливості (наприклад, пониження у правах тих осіб, які актив но сприяли сепаратизму). Для багатьох сучасних людей прощення і боротьба здаються непоєднуваними. А все через те, що
етичні уяв лення нашого часу надзвичайно далекі від християнських. На жаль, багато представників духовенства замість того, щоб виправляти си туацію, лише ускладнюють її. Морально-богословський потенціал християнства є таким, що християнська проповідь може одночасно породжувати шляхетний мілітарний
запал і стримувати людей від ненависті, злоби, непра вомірного гніву. Сьогодні така проповідь є рідкістю. Тому можемо
говорити, що війна не призвела до повноцінного відродження хри стиянської культури застосування сили. А ця культура стосується аж ніяк не однієї війни. Станом на нинішній день продовжує існувати ряд стереотипів від носно християнського ставлення до безпосереднього застосування фізичної сили або більш загальної ситуації конфлікту. Найстійкіші з них спираються на вирвані з контексту слова Святого Письма: • Буцімто заповідь “Не убий” означає принципову і тотальну не допустимість позбавляти життя іншу людину, в тому числі і в таких випадках як убивство противника на війні, винесення і виконання
Ігор ЗАГРЕБЕ/ІЬНИЙ - “Апостольство меча”· смертного вироку злочинцю, самооборона, си/іове усунення ЗЛО ЧИННОЇ влади. • Буцімто слова Христа про “підставляння щоки” - це імператив, який необхідно сприймати буквально і, до того ж, застосовувати логіку такого буквального сприйняття у будь-яких
випадках агресії проти себе. • Буцімто євангельський наказ любити ворогів робить неможли вим спротив злу. • Буцімто “Всяка влада від Бога” - це заклик в усьому і завжди коритися будь-якій владі, не дивлячись на її якості і на зміст її розпо ряджень (не кажучи вже про недопустимість її усунення). З
одного боку, ці стереотипи плекаються частиною самих же християн. Вони розбиваються не лише об трактати визначних бого словів минулого, але й об сучасні доктринальні документи Церкви чи просто аналіз Святого Письма. Одначе чи то лінь, чи невігластво, чи перейнятість сучасними світськими ідеями
змушують багатьох християн бачити у цих стереотипах істини власної релігії. З іншого боку, такими стереотипами активно користуються противники християнської віри. Ідеться передусім про нав'язуван ня християнству образу “релігії рабів”. Часто така риторика озву чується в контексті історичної долі
України: причиною українських невдач було прийняття “чужої віри”, котра, до того ж, є “релігією рабів”. Християнство, на думку носіїв такої риторики, позбавило наших предків сили, войовничості, волелюбності. Питання, чому прийняття “чужої віри” не позначилося таким катастрофічним чином на долі інших
європейських народів, які прийняли хрис тиянство, залишається при цьому без відповіді. Інший ракурс, у
котрому противники християнства використовують згадані сте реотипи, дозволяє показати християн вкрай лицемірними і непос лідовними. Християнам приписують виплеканий антиклерикальною пропагандою образ “кровожерливих фанатиків” і водночас го ворять, що християни здійснювали свої “злочини” всупереч влас ним же заповідям (“Не убий” і т.д.). Зрештою, навіть тоді, коли йдеться не про “злочини”, а про виконання християнами свого обов’язку перед батьківщиною (і благородність цього виконання 6
• Християнство і застосування сили годі оскаржити), християн звинувачують у тому, що вони діють всу переч власній релігії. Отож, існує потреба у книжці, котра принаймні руйнувала б хибні і шкідливі стереотипи. Проте самим лиш руйнуванням стереотипів справа не обмежується. Сьогодення ставить перед
християнами низку нових проблем. Візьмімо те ж питання володіння вогнепаль ною зброєю. Як ставитися до нього християнам: залишатися па сивними й індиферентними, відстоювати право на зброю чи гаряче його заперечувати? Або ж інше питання. В минулому християни нео дноразово захищали власну віру
військово-політичним шляхом. Як їм чинити сьогодні, коли мова йде про необхідність захисту навіть не віри, а елементарних норм природного закону? Книжка, котру тримає в руках шановний читач, ставить собі за мету і руйнування стереотипів, і пошук відповідей хоча б на части ну пов’язаних із
застосуванням сили питань сучасності. Пишучи її, я хотів якнайменше говорити від власного імені. Спростування най більш безпідставних стереотипів не потребує якихось глибоких те ологічних пошуків. Для нього достатньо посилань на Святе Письмо, Отців Церкви, документи, що відображають церковне
учительство, а також сторінки історії Церкви та християнської цивілізації. Під цим кутом зору я намагався не бути оригінальним: коли йдеться про правди віри, в тому числі моральні, мають говорити ті автори і ті документи, які є найбільш загальновизнаними. Водночас я не міг цілком відмовитися від
“авторського” підходу. По-перше, у деяких випадках необхідно було відійти від “катехизмового" викладу і по казати
християнську доктрину у динаміці її формування. По-друге, відповіді на сучасні питання в принципі не можуть на сто відсотків складатися з апеляцій до авторитетів. Апелюючи до авторитетів, а також тих чи інших історико-культурних сюжетів, я прагнув зберігати баланс між східною (грецькою) та західною (латинською) традиціями і в цілому говорити про хрис тиянство найбільш універсальними категоріями. Одначе мушу вка зати на кілька моментів, які, попри щирість моїх намагань, у дечому порушують конфесійний баланс.
Ігор ЗАГРЕБЕ/ІЬНИЙ - “Апостольство меча”՛ По-перше, для західної богословської традиції характерна чітка концепція справедливої війни (по лінії Августин - Кодекс Граціана Тома Аквінський - теологи раннього Нового часу). Британський до слідник Пол Робінсон зазначає: “Західна Церква має повністю роз
винуту “теорію справедливої війни” у той час, як Східна Церква во лодіє менш систематичною “етикою війни, яку можна виправдати”. Перша виправдовує війну, посилаючись на справедливість, друга ֊ посилаючись на необхідність”2. Протягом останніх десятиліть по дібні твердження висловлюються на Заході
дуже часто. Вони дещо кон’юнктурні: мода на пацифізм, яка запанувала з середини минуло го століття, змушує шукати зразки “більш миролюбного” християн ства, ніж те, чиє ставлення до війни виражалося Августином та То мою. У творах східних Отців Церкви ми знаходимо ясне твердження про те, що участь
у війні як така не є гріховною. Східні християни воювали не рідше, ніж західні. Проте концепція справедливої війни у найчіткіших формах сформувалася саме в межах латинського бо гослов’я. В минулому відсутність систематичного вчення про війну на практичному рівні могла не викликати проблем, бо
чимало речей сприймалися як самоочевидні. Одначе зараз, коли свідомість пере січної людини добряче індоктринована пацифістськими установка ми, потрібне саме чітке вчення з розставленням крапок над “і”. По-друге, мені не вдалося здолати спокуси звернутися до Аквіната у роз’ясненні не лише війни,
але й низки інших питань, адже його систематичність - це справжнє рятівне коло у морі хаотичності су
часних уявлень щодо багатьох морально-богословських проблем. По-третє, я не зміг встояти перед ще однією спокусою: детальні ше звернутися до таких явищ в історії Заходу як Хрестові походи, інститут лицарства, прецеденти збройної боротьби проти секуляристських політичних режимів. Втім, названі випадки диспропорції дуже умовні. Августин - це спадщина не поділеної Церкви. Для християн грецького обря ду - некатоликів відмовлятися від Августина - таке ж безглуздя, що й для католиків латинського обряду відмовлятися від Івана 2Робинсон П. “О сопротивлении злу силою”: Иван Ильин и необходимость войны // Ильин И. О сопротивлении злу силой. Москва, 2007. с. 500. 8
• Християнство і застосування сили Златоустото. На “розвиток” Цей Августина щодо застосування сили у творах Томи Аквінського не варто дивитися як на богословсько-доктринальне новаторство. Працьовитість Томи, будучи по множеною на характерну для схоластики жагу всеохопності, пе ретворила цього
філософа і богослова на вмілого садівника, що виростив із отриманого від патристики насіння величний сад систе матизованої християнської доктрини. Навряд чи не католики мають суттєві підстави не довіряти ясній думці Томи щодо низки мораль но-богословських питань. Щодо апеляцій до історичних явищ,
то тут теж не все так ліній но. Скажімо, явище християнського лицарства варто вважати не так латинським, як “європейським” (якщо умовно протиставити понят тя Європи візантійській частині тодішнього християнського світу). Лицарство - це те, що Церква зуміла виплекати на ґрунті феодаль ної
децентралізованості. Відсутність інституту лицарства у Візантії є наслідком того, що вона збереглася як централізована держава з регулярною армією. На тих європейських теренах, на яких хрис тиянство поширилося у грецькому обряді (в тому числі на теренах середньовічної Київської імперії), ми бачимо
те ж саме намагання духовенства виплекати особливу воїнську культуру, що й у Західній Європі. В епоху пізнього Середньовіччя та раннього Нового часу на теренах Центрально-Східної Європи формується лицарська культу ра, що підіймається над прикрим конфесійним поділом. Протидія іс ламському
вторгненню робить етос Хрестових походів універсаль ним. В цілому ж, характер історико-богословського та політич но-
культурного матеріалу дозволяв балансувати між Сходом та Заходом. Традиційні православні катехизми так само, як і римо-католицькі чітко відмежовують виконання заповіді “Не убий” від тих дурниць, які може вкласти в цю заповідь пацифіст чи зви чайний невіглас. Пам’ятаючи про “владу від Бога”, богослови ранньосередньовічного вестготського королівства (а це крайній захід тодішнього християнського світу) не гірше за своїх візантій ських колег визнають, що правитель може втратити легітимність і, відтак, цілком справедливо бути відстороненим від влади. І так 9
Ігор ЗАГРЕБЕ/ІЬНИЙ - “Апостольство меча”· далі. Паралелі, на жаль, простежуються і в згубних процесах та яви щах. /Іогіка підміни християнства пацифістською і анархічною утопі єю, котру продемонстрував росіянин /Іев Толстой наприкінці XIX ст., надзвичайно подібна до тієї, котру демонстрували
західні пацифікатори Христової віри у XX ст. Найбільшою трудністю у процесі написання був вибір позиції спілкування з читачем. І йдеться тут у першу чергу не про його кон фесійну приналежність. Воцерковлена людина, яка не має чіткого розуміння християнського підходу до застосування сили. Воцер
ковлена людина, котра знаходиться в полоні пацифістських стере отипів. Богослов, що є прекрасним фахівцем у певній галузі, проте чомусь забув про базові засади морального вчення або вважає їх “неактуальними” чи “застарілими ”. Християнин, який зі зброєю в руках служить Богові та ближнім і потребує
глибокого розуміння величі і відповідальності обраного шляху. Християнин, який мусить дискутувати з тими, хто бачить у християнстві “релігію рабів” і по требує аргументів для захисту своєї релігії. Врешті, палкий викривач християнства, який має про нього надзвичайно туманні уявлення. Ось неповний
перелік категорій осіб, яких я хотів би бачити чита чами своєї книжки. Кожна категорія потребує зайняття спеціальної позиції ведення розмови. Десь потрібна катехеза, десь - полеміка, десь - приклад, десь - апологія. Знайти універсальну позицію було дуже важко. Тому книжка вийшла не так діалогом, як
полілогом. Читач повинен розуміти, що в процесі її написання брав участь не лише він, але й інші читачі з
від мінними інтересами. Маю надію, він пробачить цей недолік і знайде в “Апостольстві меча” якомога більше корисного для себе. (Від автора) 10 |
| any_adam_object | 1 |
| any_adam_object_boolean | 1 |
| author | Zahrebelʹnyj, Ihor Vasylʹovyč 1988- |
| author_GND | (DE-588)1071566792 |
| author_facet | Zahrebelʹnyj, Ihor Vasylʹovyč 1988- |
| author_role | aut |
| author_sort | Zahrebelʹnyj, Ihor Vasylʹovyč 1988- |
| author_variant | i v z iv ivz |
| building | Verbundindex |
| bvnumber | BV048461292 |
| ctrlnum | (OCoLC)1344265828 (DE-599)BVBBV048461292 |
| format | Book |
| fullrecord | <?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><collection xmlns="http://www.loc.gov/MARC21/slim"><record><leader>00000nam a2200000 c 4500</leader><controlfield tag="001">BV048461292</controlfield><controlfield tag="003">DE-604</controlfield><controlfield tag="005">20241209</controlfield><controlfield tag="007">t|</controlfield><controlfield tag="008">220908s2020 xx a||| |||| 00||| ukr d</controlfield><datafield tag="020" ind1=" " ind2=" "><subfield code="a">9786177916016</subfield><subfield code="9">978-617-7916-01-6</subfield></datafield><datafield tag="035" ind1=" " ind2=" "><subfield code="a">(OCoLC)1344265828</subfield></datafield><datafield tag="035" ind1=" " ind2=" "><subfield code="a">(DE-599)BVBBV048461292</subfield></datafield><datafield tag="040" ind1=" " ind2=" "><subfield code="a">DE-604</subfield><subfield code="b">ger</subfield><subfield code="e">rda</subfield></datafield><datafield tag="041" ind1="0" ind2=" "><subfield code="a">ukr</subfield></datafield><datafield tag="049" ind1=" " ind2=" "><subfield code="a">DE-12</subfield></datafield><datafield tag="084" ind1=" " ind2=" "><subfield code="a">OST</subfield><subfield code="q">DE-12</subfield><subfield code="2">fid</subfield></datafield><datafield tag="100" ind1="1" ind2=" "><subfield code="6">880-01</subfield><subfield code="a">Zahrebelʹnyj, Ihor Vasylʹovyč</subfield><subfield code="d">1988-</subfield><subfield code="e">Verfasser</subfield><subfield code="0">(DE-588)1071566792</subfield><subfield code="4">aut</subfield></datafield><datafield tag="245" ind1="1" ind2="0"><subfield code="6">880-02</subfield><subfield code="a">Apostolʹstvo meča</subfield><subfield code="b">chrystyjanstvo i zastosuvannja syly</subfield><subfield code="c">Ihor Zahrebelʹnyj</subfield></datafield><datafield tag="264" ind1=" " ind2="1"><subfield code="6">880-03</subfield><subfield code="a">Ternopilʹ</subfield><subfield code="b">Kryla</subfield><subfield code="c">2020</subfield></datafield><datafield tag="300" ind1=" " ind2=" "><subfield code="a">156 Seiten</subfield><subfield code="b">Illustrationen</subfield></datafield><datafield tag="336" ind1=" " ind2=" "><subfield code="b">txt</subfield><subfield code="2">rdacontent</subfield></datafield><datafield tag="337" ind1=" " ind2=" "><subfield code="b">n</subfield><subfield code="2">rdamedia</subfield></datafield><datafield tag="338" ind1=" " ind2=" "><subfield code="b">nc</subfield><subfield code="2">rdacarrier</subfield></datafield><datafield tag="546" ind1=" " ind2=" "><subfield code="a">Text ukrainisch</subfield></datafield><datafield tag="546" ind1=" " ind2=" "><subfield code="b">Kyrillische Schrift</subfield></datafield><datafield tag="650" ind1="0" ind2="7"><subfield code="a">Gewalt</subfield><subfield code="0">(DE-588)4020832-1</subfield><subfield code="2">gnd</subfield><subfield code="9">rswk-swf</subfield></datafield><datafield tag="650" ind1="0" ind2="7"><subfield code="a">Christentum</subfield><subfield code="0">(DE-588)4010074-1</subfield><subfield code="2">gnd</subfield><subfield code="9">rswk-swf</subfield></datafield><datafield tag="650" ind1="0" ind2="7"><subfield code="a">Pazifismus</subfield><subfield code="0">(DE-588)4075961-1</subfield><subfield code="2">gnd</subfield><subfield code="9">rswk-swf</subfield></datafield><datafield tag="689" ind1="0" ind2="0"><subfield code="a">Christentum</subfield><subfield code="0">(DE-588)4010074-1</subfield><subfield code="D">s</subfield></datafield><datafield tag="689" ind1="0" ind2="1"><subfield code="a">Pazifismus</subfield><subfield code="0">(DE-588)4075961-1</subfield><subfield code="D">s</subfield></datafield><datafield tag="689" ind1="0" ind2="2"><subfield code="a">Gewalt</subfield><subfield code="0">(DE-588)4020832-1</subfield><subfield code="D">s</subfield></datafield><datafield tag="689" ind1="0" ind2=" "><subfield code="5">DE-604</subfield></datafield><datafield tag="856" ind1="4" ind2="2"><subfield code="m">Digitalisierung BSB München 19 - ADAM Catalogue Enrichment</subfield><subfield code="q">application/pdf</subfield><subfield code="u">http://bvbr.bib-bvb.de:8991/F?func=service&doc_library=BVB01&local_base=BVB01&doc_number=033839286&sequence=000001&line_number=0001&func_code=DB_RECORDS&service_type=MEDIA</subfield><subfield code="3">Inhaltsverzeichnis</subfield></datafield><datafield tag="856" ind1="4" ind2="2"><subfield code="m">Digitalisierung BSB München 19 - ADAM Catalogue Enrichment</subfield><subfield code="q">application/pdf</subfield><subfield code="u">http://bvbr.bib-bvb.de:8991/F?func=service&doc_library=BVB01&local_base=BVB01&doc_number=033839286&sequence=000003&line_number=0002&func_code=DB_RECORDS&service_type=MEDIA</subfield><subfield code="3">Abstract</subfield></datafield><datafield tag="880" ind1="1" ind2=" "><subfield code="6">100-01/(N</subfield><subfield code="a">Загребельний, Ігор Васильович</subfield><subfield code="a">ut</subfield></datafield><datafield tag="880" ind1="1" ind2="0"><subfield code="6">245-02/(N</subfield><subfield code="a">Апостольство меча</subfield><subfield code="b">християнство і застосування сили</subfield><subfield code="c">Ігор Загребельний</subfield></datafield><datafield tag="880" ind1=" " ind2="1"><subfield code="6">264-03/(N</subfield><subfield code="a">Тернопіль</subfield><subfield code="b">Крила</subfield><subfield code="c">2020</subfield></datafield><datafield tag="940" ind1="1" ind2=" "><subfield code="f">sla</subfield></datafield><datafield tag="940" ind1="1" ind2=" "><subfield code="n">oe</subfield></datafield><datafield tag="940" ind1="1" ind2=" "><subfield code="q">BSB_NED_20230913</subfield></datafield><datafield tag="942" ind1="1" ind2="1"><subfield code="c">200.9</subfield><subfield code="e">22/bsb</subfield><subfield code="f">090513</subfield><subfield code="g">477</subfield></datafield><datafield tag="942" ind1="1" ind2="1"><subfield code="c">200.9</subfield><subfield code="e">22/bsb</subfield><subfield code="g">4</subfield></datafield><datafield tag="943" ind1="1" ind2=" "><subfield code="a">oai:aleph.bib-bvb.de:BVB01-033839286</subfield></datafield></record></collection> |
| id | DE-604.BV048461292 |
| illustrated | Illustrated |
| index_date | 2024-07-03T20:33:41Z |
| indexdate | 2024-12-09T13:01:23Z |
| institution | BVB |
| isbn | 9786177916016 |
| language | Ukrainian |
| oai_aleph_id | oai:aleph.bib-bvb.de:BVB01-033839286 |
| oclc_num | 1344265828 |
| open_access_boolean | |
| owner | DE-12 |
| owner_facet | DE-12 |
| physical | 156 Seiten Illustrationen |
| psigel | BSB_NED_20230913 |
| publishDate | 2020 |
| publishDateSearch | 2020 |
| publishDateSort | 2020 |
| publisher | Kryla |
| record_format | marc |
| spelling | 880-01 Zahrebelʹnyj, Ihor Vasylʹovyč 1988- Verfasser (DE-588)1071566792 aut 880-02 Apostolʹstvo meča chrystyjanstvo i zastosuvannja syly Ihor Zahrebelʹnyj 880-03 Ternopilʹ Kryla 2020 156 Seiten Illustrationen txt rdacontent n rdamedia nc rdacarrier Text ukrainisch Kyrillische Schrift Gewalt (DE-588)4020832-1 gnd rswk-swf Christentum (DE-588)4010074-1 gnd rswk-swf Pazifismus (DE-588)4075961-1 gnd rswk-swf Christentum (DE-588)4010074-1 s Pazifismus (DE-588)4075961-1 s Gewalt (DE-588)4020832-1 s DE-604 Digitalisierung BSB München 19 - ADAM Catalogue Enrichment application/pdf http://bvbr.bib-bvb.de:8991/F?func=service&doc_library=BVB01&local_base=BVB01&doc_number=033839286&sequence=000001&line_number=0001&func_code=DB_RECORDS&service_type=MEDIA Inhaltsverzeichnis Digitalisierung BSB München 19 - ADAM Catalogue Enrichment application/pdf http://bvbr.bib-bvb.de:8991/F?func=service&doc_library=BVB01&local_base=BVB01&doc_number=033839286&sequence=000003&line_number=0002&func_code=DB_RECORDS&service_type=MEDIA Abstract 100-01/(N Загребельний, Ігор Васильович ut 245-02/(N Апостольство меча християнство і застосування сили Ігор Загребельний 264-03/(N Тернопіль Крила 2020 |
| spellingShingle | Zahrebelʹnyj, Ihor Vasylʹovyč 1988- Apostolʹstvo meča chrystyjanstvo i zastosuvannja syly Gewalt (DE-588)4020832-1 gnd Christentum (DE-588)4010074-1 gnd Pazifismus (DE-588)4075961-1 gnd |
| subject_GND | (DE-588)4020832-1 (DE-588)4010074-1 (DE-588)4075961-1 |
| title | Apostolʹstvo meča chrystyjanstvo i zastosuvannja syly |
| title_auth | Apostolʹstvo meča chrystyjanstvo i zastosuvannja syly |
| title_exact_search | Apostolʹstvo meča chrystyjanstvo i zastosuvannja syly |
| title_exact_search_txtP | Apostolʹstvo meča chrystyjanstvo i zastosuvannja syly |
| title_full | Apostolʹstvo meča chrystyjanstvo i zastosuvannja syly Ihor Zahrebelʹnyj |
| title_fullStr | Apostolʹstvo meča chrystyjanstvo i zastosuvannja syly Ihor Zahrebelʹnyj |
| title_full_unstemmed | Apostolʹstvo meča chrystyjanstvo i zastosuvannja syly Ihor Zahrebelʹnyj |
| title_short | Apostolʹstvo meča |
| title_sort | apostolʹstvo meca chrystyjanstvo i zastosuvannja syly |
| title_sub | chrystyjanstvo i zastosuvannja syly |
| topic | Gewalt (DE-588)4020832-1 gnd Christentum (DE-588)4010074-1 gnd Pazifismus (DE-588)4075961-1 gnd |
| topic_facet | Gewalt Christentum Pazifismus |
| url | http://bvbr.bib-bvb.de:8991/F?func=service&doc_library=BVB01&local_base=BVB01&doc_number=033839286&sequence=000001&line_number=0001&func_code=DB_RECORDS&service_type=MEDIA http://bvbr.bib-bvb.de:8991/F?func=service&doc_library=BVB01&local_base=BVB01&doc_number=033839286&sequence=000003&line_number=0002&func_code=DB_RECORDS&service_type=MEDIA |
| work_keys_str_mv | AT zahrebelʹnyjihorvasylʹovyc apostolʹstvomecachrystyjanstvoizastosuvannjasyly |