"Chozarsʹkyj mif" v istoryčnij dumci ta nacionalʹnomu dyskursi krymsʹkych karaïmiv: (kinecʹ XVIII-počatok XXI st.) = "Khazarian myth" in historical thought and the national identity of the Crimean Karaites
"Хозарський міф" в історичній думці та національному дискурсі кримських караїмів (кінець XVIII-початок XXI ст.)
Gespeichert in:
| 1. Verfasser: | |
|---|---|
| Format: | Buch |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Drohobyč
Drohodycʹkyj deržavnyj pedahohičnyj universytet imeni Ivana Franka
2022
|
| Schlagworte: | |
| Online-Zugang: | Inhaltsverzeichnis Literaturverzeichnis Abstract |
| Beschreibung: | 221 Seiten Illustration |
| ISBN: | 9786172897716 |
Internformat
MARC
| LEADER | 00000nam a2200000 c 4500 | ||
|---|---|---|---|
| 001 | BV048847324 | ||
| 003 | DE-604 | ||
| 005 | 20230512 | ||
| 007 | t | ||
| 008 | 230307s2022 a||| |||| 00||| ukr d | ||
| 020 | |a 9786172897716 |9 978-617-28-9771-6 | ||
| 035 | |a (OCoLC)1372480104 | ||
| 035 | |a (DE-599)BVBBV048847324 | ||
| 040 | |a DE-604 |b ger |e rda | ||
| 041 | 0 | |a ukr | |
| 049 | |a DE-12 | ||
| 084 | |a OST |q DE-12 |2 fid | ||
| 100 | 1 | |6 880-01 |a Martyn, Maksym Mykolajovyč |d ca. 20./21. Jh. |e Verfasser |0 (DE-588)1282651692 |4 aut | |
| 245 | 1 | 0 | |6 880-03 |a "Chozarsʹkyj mif" v istoryčnij dumci ta nacionalʹnomu dyskursi krymsʹkych karaïmiv |b (kinecʹ XVIII-počatok XXI st.) = "Khazarian myth" in historical thought and the national identity of the Crimean Karaites |c Maksym Martyn ; Drohobycʹkyj deržavnyj pedahohičnyj universytet imeni Ivana Franka |
| 246 | 1 | 1 | |a "Khazarian myth" in historical thought and the national identity of the Crimean Karaites |
| 264 | 1 | |6 880-04 |a Drohobyč |b Drohodycʹkyj deržavnyj pedahohičnyj universytet imeni Ivana Franka |c 2022 | |
| 300 | |a 221 Seiten |b Illustration | ||
| 336 | |b txt |2 rdacontent | ||
| 337 | |b n |2 rdamedia | ||
| 338 | |b nc |2 rdacarrier | ||
| 546 | |a Text ukrainisch. Zusammenfassung in englischer Sprache | ||
| 546 | |b Kyrillische Schrift | ||
| 648 | 7 | |a Geschichte |2 gnd |9 rswk-swf | |
| 650 | 0 | 7 | |a Karäer |0 (DE-588)4163300-3 |2 gnd |9 rswk-swf |
| 650 | 0 | 7 | |a Chasaren |0 (DE-588)4009796-1 |2 gnd |9 rswk-swf |
| 689 | 0 | 0 | |a Karäer |0 (DE-588)4163300-3 |D s |
| 689 | 0 | 1 | |a Chasaren |0 (DE-588)4009796-1 |D s |
| 689 | 0 | 2 | |a Geschichte |A z |
| 689 | 0 | |5 DE-604 | |
| 710 | 2 | |6 880-02 |a Drohobycʹkyj deržavnyj pedahohičnyj universytet imeni Ivana Franka |0 (DE-588)10031988-9 |4 isb | |
| 856 | 4 | 2 | |m Digitalisierung BSB München 19 - ADAM Catalogue Enrichment |q application/pdf |u http://bvbr.bib-bvb.de:8991/F?func=service&doc_library=BVB01&local_base=BVB01&doc_number=034112655&sequence=000001&line_number=0001&func_code=DB_RECORDS&service_type=MEDIA |3 Inhaltsverzeichnis |
| 856 | 4 | 2 | |m Digitalisierung BSB München 19 - ADAM Catalogue Enrichment |q application/pdf |u http://bvbr.bib-bvb.de:8991/F?func=service&doc_library=BVB01&local_base=BVB01&doc_number=034112655&sequence=000003&line_number=0002&func_code=DB_RECORDS&service_type=MEDIA |3 Literaturverzeichnis |
| 856 | 4 | 2 | |m Digitalisierung BSB München 19 - ADAM Catalogue Enrichment |q application/pdf |u http://bvbr.bib-bvb.de:8991/F?func=service&doc_library=BVB01&local_base=BVB01&doc_number=034112655&sequence=000005&line_number=0003&func_code=DB_RECORDS&service_type=MEDIA |3 Abstract |
| 880 | 1 | |6 100-01/(N |a Мартин, Максим Миколайович |a ut | |
| 880 | 2 | |6 710-02/(N |a Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка |4 4isb | |
| 880 | 1 | 0 | |6 245-03/(N |a "Хозарський міф" в історичній думці та національному дискурсі кримських караїмів |b (кінець XVIII-початок XXI ст.) |c Максим Мартин ; Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка |
| 880 | 1 | |6 264-04/(N |a Дрогобич |b Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка |c 2022 | |
| 940 | 1 | |f sla | |
| 940 | 1 | |n oe | |
| 940 | 1 | |q BSB_NED_20230511 | |
| 999 | |a oai:aleph.bib-bvb.de:BVB01-034112655 | ||
| 942 | 1 | 1 | |c 306.09 |e 22/bsb |g 477 |
| 942 | 1 | 1 | |c 900 |e 22/bsb |g 477 |
Datensatz im Suchindex
| _version_ | 1804184963992518656 |
|---|---|
| adam_txt |
ЗМІСТ ВСТУП. з SUMMARY. 13 РОЗДІЛ 1.
Історіографія, джерельна база й методологія дослідження. 17 1.1. Історія вивчення проблеми. 17 1.2. Джерельна база.
22 РОЗДІЛ 2. Хозарська теорія в історіографії. 37 2.1. Виникнення хозарської теорії походження кримських караїмів. З 7 2.2. Публікації А. Фірковича і реакція на них. 46 2.3.
Хозарія й караїми в радянській і пострадянській історіографії. 55 2.4. Розвиток хозарських студій у Західному світі та критика хозарської теорії походження караїмів. 65 РОЗДІЛ 3. Хозарська теорія через призму джерел
про походження караїмів. 72 3.1. Археологічні джерела. 72 3.2. Писемні джерела та епіграфічні пам’ятки. 80 3.3. Джерела легендарного характеру,
фольклор. 99 РОЗДІЛ 4. Хозарська теорія в контексті караїмського націоналізму.108 4.1.
Початки караїмського сепаратизму. 108 4.2. «Націоналізація» спільноти східноєвропейських караїмів. 118 4.3. Мілітаризація караїмської історії. 125 4.4. Тюркізація ідентичності кримських караїмів. 138 ВИСНОВКИ. 151 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ. 157 ДОДАТОК А Епітафії цвинтаря міста Чуфут-Кале та їхня верифікація.194 ДОДАТОК Б План обстеженої частини цвинтаря Йосафатова долина. 219 220
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 1. Азария бен Ильягу. События, случившиеся в Крыму в царствование ШагинГирей-хана. Караимская жизнь. Москва,1911. Т.5-6. С.52-79. 2. Айбабин А.И. Городище на плато Эски-Кермен в период господства хазар в Крыму. Материалы археологии, этнографии Таврии.
раннесредневекового Крыма. истории, Симферополь, 2010. XVI. С. 214-223. 3. Айбабин А.И. Этническая история Симферополь: Доля, 1999. 352 с. 4. Айбабин А.И. Памятники крымского варианта салтово-маяцкой культуры в Восточном Крыму и степи. Археология. Т. 19 Крым, Северо-Восточное Причерноморье и
Закавказье в эпоху средневековья. IV-XI1I века ì Отв. ред.: Т. И. Макарова, С. А. Плетнева. Μ.: Наука, 2003. С. 55-59. 5. Айбабин А.И. Хазарский слой в Керчи. Материалы археологии, истории, этнографии Таврии.Симферополь, 2000. VII. С. 168-185. 6. Акты издаваемые Виленскою комиссиею для разбора
древних актов. Вильна: Русский почин, 1902. Т. 29: Акты о евреях. 540 с. 7. Акчокраклы О.А. Новое из истории Чуфут-Кале. Известия Таврического общества истории, археологии, и этнографии. Симферополь, 1928. Т.2 (59). С.158-172. 8. Акчокраклы О. Старо-Крымские надписи (по раскопкам 1928 г.). Известия
Таврического общества истории, археологии, и этнографии. Симферополь, 1929. Т.З(60). С.152-160. 9. Акчокраклы О. Эпиграфические находки. Известия Таврического общества истории, археологии, и этнографии. Симферополь, 1929. Т.З(60). С.183187. 10. Акчокраклы О. Татарские тамги в Крыму (Мат-лы
науч.-этногр. экспедиции по изучению татар, культуры в Крыму, 1925). Изв. Крымского педагогического института. Симферополь,
1927. Кн. 1. С. 32-47. 157
11 .Алексеев, В.П. В поисках предков: Антропология и история. Москва: Советская Россия, 1972. 303 с., 7 л. іл. 12 .Артамонов Μ. И. Очерк древнейшей истории хазар. Ленинград: Соцэкгиз, 1936. ѴП+136+3 с. 13 .Артамонов М.И. История хазар / Под редакцией и с примечаниями Л. Н. Гумилёва. Ленинград: Изд-
во Гос. Эрмитажа, 1962. 523 с. 14 .Бабаджан А. Ильяш Караимович, Тимофей Хмельницкий, и Μ. Кизилов. Almanach Karaimski. Wrocław: Bitik, 2016. №5. S. 177-186. 15 .Бабаликашвили Н. И. О нескольких еврейскоязычных караимских эпиграфических памятниках из Чуфут-Кале. Семитологические штудии. Тбилиси,
1986. Вып.З. С.5-11. 16 .Багрянородный Константин. Об управлении империей./пер. под ред. Г. Г. Литаврина, А. И. Новосельцева. Москва: Наука, 1991. 496 с. 17 .Байер Х.-Ф. История крымских готов как интерпретация Сказания Матфея о городе Феодоро. Екатеринбург, 2001. 500 с. Іб .Балтаджи Б. Да
здраствует первобытность, если она служит защите чести и достоинства народа от стороннего посягательства. Наш путъ. «Крым» и «Крымские караимы». Симферополь: Доля, 2008. С. 11-12. 19 .Балтаджи Б.Святыни крымских караев. Наш путь. «Крым» и «Крымские караимы». Симферополь: Доля, 2008. С. 13-16. 20
.Баранов И. А. Таврика в эпоху раннего средневековья (салтово - маяцкая культура). Київ: Наукова думка, 1990. 168 с. 21 .Бейм С. Чуфут-Кале и караимы. Санкт-Петербург: Тип. Кулиша, 1861. 34 с. 22 .Бейм С. Память о Чуфут-Кале. Одесса: Тип. X. Алексомати, 1862. 82 с. 23 .Белый О. Б. Караимская
русскоязычная периодическая печать в конце XX - начале XXI в. Материалы археологии, истории, этнографии Таврии.
Симферополь, 2006. Вып. XI. С. 552-595. 24 .Белый О. Б. Новые материалы к биографии Соломона Бейма. Материалы археологии, истории, этнографии 7'аврии.Симферополь, 2003. Вип. 10, С. 646-647. 158
25 .Берлин И. Евреи в Киевской Руси. Петроград, 1919. 188 с. 26,Бершадский С. А. Литовские евреи. Санкт-Петербург: Тип. Μ. Μ. Стасюлевича, 1882. 432 с. 27 .Бертъе-Делгард А. Исследование некоторых недоуменных вопросов истории средневековья в Тавриде (репринтне видання). Київ: Аграр Медиа Груп, 2012.
142 c. 28,Бертье-Делгард А. Каламита и Феодоро. Известия Таврической Учёной Архивной Комисии. Симферополь, 1918. №55. С. 1-44. 29 .Бертье-Делгард А. К истории христианства в Крыму. Одесса, 1908. 144 с. ЗО .Боданинский У. А. Засыпкин Б. И. Акчокраклы О. А. Чуфут-Кале по материалам раскопок 1928 -
1929 гг. Известия Таврического общества истории, археологии, и этнографии. Симферополь, 1929. Т.З(60). С.170183. ЗІ .Бруцкус Ю. Д. Письмо хазарского еврея от X века. Новые материалы по истории Южной России времен Игоря. Берлин, 1924. 46 с. 32 .Бубенок О. Б. Ясы и бродники в степях Восточной Европы
(ѴІ֊начало XIII вв.). Київ: Логос, 1997. 224 с. 33 .Будник Н. В. Проблемы изучения фольклорных произведений крымских караимов. Культура народов Причерноморья. 2007. № 119. С. 27-31. 34 .Будник Н. В. Содержание и жанровый состав меджума крымских караимов. Культура народов Причерноморья. 2009. № 173.
С. 147-151. 35 .Бунарджич Р. Челарево - некрополь и поселение ѴП-ІХ ьекоъ. Евреи и славяне. Москва/Иерусалим: Мосты культуры/ Гешарим, 2005. Т. 16. С. 522-531. 36 .К. В. Старые педагоги. Караимская жизнь. Москва, 1912. №8-9. С. 35-36. 37 ,Вайсенберг С. Караимы и крымчаки в антропологическом
отношении. Русский антропологический журнал. Москва, 1912. Вып. XXXII. С. 38-56. 38 .Вайсенберг С. Каирские
караимы. 1912. №12. С.44-46. 159 Караимская жизнь. Москва,
39.Вайсенберг С. Фамилии караимов и крымчаков. Еврейская старина. Санкт- Петербург, 1913. Вып. 3. С. 384-399. 4О.Васильевский В. Г. Житие Иоанна Готского. Труды Васильевского В. Г. СПб, 1912. Т. 2, Вип.2, С. 351-427. 41.Веймарн E. В. О двух неясных вопросах средневековья юго-западного Крыма.
Археологические исследования средневекового Крыма. Київ: Наукова думка, 1968. С. 45-82. 42.Вернадский Г.В. Киевская Русь. Москва: Аграф, 1999. 448 с. 43. Византийские сочинения. исторические «Хронография» Феофана, «Бревиарий» Никифора. Москва: Наука, 1980. 215 с. 44.Виноградов А. Ю. Надпись из
Табана-Дере: пятьсот лет спустя. Античная древность и средние века. Екатеринбург, 2009. Вып.39. С. 262-271. 45.Виноградов А. ІО. Комар А. В. Строительная надпись хагана и тудуна из Горного Крыма. Хазары: миф и история. Москва/Иерусалим: Мосты Культуры/Гешарим, 2010. С.90-112. 46.Вихнович В. Л.
Караим Авраам Фиркович: Еврейские рукописи. История. Путешествия. Санкт-Петербург: Академия исследования культуры, 2012.368 с. 47 .Вопросы, подлежащие обсуждению на караимском национальном Съезде. Известия Таврического и Одесского караимского духовного правления. Евпатория, 1917. 20 мая. №1. С.5. 48
.Вус О. В. Оборонна доктрина Візантії у Північному Причорномор’ї: інженерний захист Таврики та Боспора в кінці IV - на початку VII ст. Львів: Тріада Плюс, 2010. 304 с.; 49 .Галеви Иегуда. Кузари. Иерусалим: Шамир, 1990. 336 c. 5О .Гаммал M. Караимская историография первой половины XIX в. на примере
полемических произведений А. С. Фирковича. Материалы XIX Международной ежегодной конференции по иудаике. Москва,
2012. Т.111, Вип. 42. С. 288-305. 160
51 .Гаркави А. Я. По вопросу о иудейских древностях, найденных Фирковичем в Крыму. Журнал министерства народного просвещения. Санкт-Петербург, 1877. Т. СХСІІ. №8. С. 98-121. 52 .Гаркави А. Я. По поводу известия Авраама Керченского о посольстве св. Владимира к хазарам. Санкт-Петербург: Тип. Имп.
Акад, наук, 1876. 28 с. 53 .Гаркави А. Я. Об языке евреев живших в древнее время на Руси. Санкт-Петербург,!865.165 с.; 54 .Гаркави А. Я. Сказания мусульманских писателей о славянах и русских. Санкт-Петербург, 1870. 308 с. 55 .Гедеонов С. А. Отрывки из исследований о варяжском вопросе. Записки
Императорской Академии наук. Санкт-Петербург, 1862. Т. 1. Прил. №3. 127 с. 56 .Герцен А. Г. Археологические исследования караимских памятников в Крыму. Материалы по истории, археологии, и этнографии Таврии. Симферополь, 1998. Вып. VI. С. 744-751. 57 .Герцен А. Г. У истоков иудейской общины Мангупа.
Боспор Киммерийский и варварский мир в период античностии средневековья. Памяти В. В. Шкорпила. Материалы IVБоспорских чтений. Керчь, 2003. С. 69-79. 58 .Герцен А. Г. К проблеме типологии средневековых городищ Юго-Западной Таврики. Античная древность и средние века. Симферополь: Таврия, 1995. Вып.
27: Византия и средневековый Крым. С. 85-90. 59 .Герцен А. Г. Хазары в Доросе-Мангупе. Хазарский альманах. Харків, 2002. Т. 1. С. 29-34. бО .Герцен А. Г., Могаричев О. Μ. Крепость драгоценностей. Кырк-ор. Чуфут- кале. Симферополь: Таврия, 1993. 128 с. 61 .Герцен А. Г., Науменко В.Е. Керамика ІХ-ХІ
вв. из жилого комплекса на мысе Тешкли-Бурун. Античная древность и средние века. Екатеринбург, 2001. Вып. 32. С.
127-151; 161
62 .Герцен А. Г., Науменко В. Ľ., Швсдчикова Т. Ю. Население Дороса- Феодоро по результатам комплексного археолого-антропологического анализа некрополей Мангупского городища (IV-XV11 вв.) / Отв. ред А. И. Айбабин. Москва - Санкт-Петербург: Нестор-История, 2017. 272 e. бЗ .Гидалевич А. Пещерный город
Тепе-Кермен и его древнее еврейское кладбище. Корейская старина. Санкт-Петербург, 1914. Т. 2. С. 198-205. 64 .Гидалевич А. По поводу открытая двух свитков Пятикнижия из Феодосийской еврейской синагоги. Известия Таврической Учёной Архивной Комисии. Симферополь, 1899. №30. С. 82-86. 65 .Голб Н.
Значение древнееврейских рукописей для исторических исследований, в особенности для истории хазар. Кореи и славяне. Москва ! Иерусалим: Мосты культуры / Гешарим, 2005. Том 16. С. 483-503. бб .Голб Н., Прицак О. Хазарско-еврейские документы X века / Науч, ред., послесловие и комментарии В. Я.
Петрухина. Иерусалим: Гешарим. 5763; Москва: Мосты культуры, 2003. 240 с. 67 .Голден П. Достижения и перспективы хазарских исследований. Кореи и сіавяне. Москва / Иерусалим: Мосты культуры / Гешарим, 2005. Том 16. С. 27-68. 68 .Голден П. Хазарский иудаизм в свете письменных источников. История
еврейского народа в России. От древности до раннего Нового времени. / Нод ред. Μ. Кулика. Москва / Иерусалим: Мосты культуры / Гешарим. 2010. Том І.С. 125-150. 69 .Гордлевский В. А. Лексика караимского перевода Библии. КорАіевский К. Я. Пзораинте сочинения. Москва: Изд.-во восточной литературы,
1962. Т. 2. С.155-159. 70 .Граждане караимы.1 Известия караимского духовного правления. Євпаторія, 20 травня 191 7. № і,
C.5 71 .Греков Б.А. Київська Русь. Київ: Радянська школа,1951.500 с. 72 .Григорьев В.В. Волжские булгары. Россия и Азия: сборник# Петербург, 1876. С. 79-106. 162 Сан кт-
73 .Григорьев, В.В. Еврейские религиозные секты в России. Россия и Азия: сборник статей. Санкт-Петербург, 1876. С. 418-550. 74 .Григорьев В. В. Обзор политической истории хазаров. Россия и Азия: сборник статей. Санкт-Петербург, 1876. С.45-65; 75 .Григорьев В. В. О двойственности верховной власти у
хазаров. Россия и Азия: сборник статей. Санкт-Петербург, 1876. С.66-78; 76 .Григорьев В. В. О древних походах русов на Восток. Россия и Азия: сборник статей. Санкт-Петербург, 1876. С.1-44. В.В.О 77 .Григорьев куфических находимых монетах в России и прибалтийских странах, как источниках к
отечественной истории. Россия и Азия: сборник статей. Санкт-Петербург, 1876. С. 107-169. 78 .Григулевич И. Басня (на караимском жаргоне). Караимская жизнь. Москва, 1912. №10-11. С. 33-35. 79 .Грох, Мірослаў. Нацыянальная выключэнне ці еўрапейская норма? гісторыя як канструкцыя: чэшскае Homo
historicus. Вільня: Беларуси калегіум, 2008. С.337-349. 80 . Гру шевський М.Історія України-Руси. Т.1. Київ, 1994, 648 с. 81 .Грушевський Μ. С. Історія України-Руси. Т. 5: Суспільно-політ. і церковний устрій і відносини в українсько-руських землях XIV-XVII віків. Львів: 1905. 708 с. 82,Гумилев Л. Н.
Древняя Русь и Великая степь. Москва: Мысль, 1989. 764 с. 83 .Гумилев Л. Н. Открытие Хазарии. Санкт-Петербург: Кристалл, 2003. 352 с. 84 . Дашкевич Я. Данило Романович і єпископ Петро в освітленні караїмського джерела. Українські землі часів короля Данила Галицького: церква і держава ì Ред. В. Гаюк,
О. Гринів, Я. Дашкевич, Л. Моравська, І. Паславський, О. Сидір. Львів; Логос, 2005. С. 74-91. 85 .Дашкевич Я. Міграція
караїмів в Галичину та Литву. Караїми Галича: Історія та культура: Матеріали 2002. С. 164-192. 163 міжнародної конференції. Львів,
86 .Дашкевич Я. Віктор Філоненко. Постаті: Нариси про діячів історії, політики, культури/ Упорядн.: Μ. Капраль, Г. Сварник, І. Скочиляс, А. Фелонюк. Львів: Літературна агенція «Піраміда», 2016. С. 642-650. 87 .Дейнард Э. Толедот Абен Решеф (іврит). Варшава: тип. І. Гольдмана, 1875. 31 с. 88 .Дейнард
Э. Маса Кирим (іврит). Варшава: тип. І. Гольдмана, 1878. 232 с. 89 .Деятельность А. С. Фирковича по архивным данным. Караимская жизнь. Москва, 1912. Т.12. С. 54-56. 90 .Дзюба А. Аланы и праболгары в контексте этногенеза крымских караимов. Святыни и проблемы сохранения этнокультуры крымских караимов
караев. Симферополь: Доля, 2008. С. 71-80. 91 .Дзюба А. Копье и щит. Как древние тамги стали гербом караимов. Известия духовного управления организаций религиозных караимов Украины. Евпаторія, квітень 2013. №7 (16). C. 8-10. 92 .Древние еврейские кодексы и другие надписи. Записки Одесского общества
истории и древностей. Одесса, 1844. T. I. С. 640-649. 93 .Древние привилегии литовско-волынских караимов, извлеченные из актов замка луцкого. Временник императорского общества истории и древностей российских. Москва, 1853. Книга 16. С. 37-53. 94 .Дубиньски А. Пословицы и поговорки тракайских
караимов. Rocznyk Orientai'/styczny. Warszawa, 1976. Т.38. C. 117-127. 95 .Дубнов C. M Историческая тайна Крыма. Еврейская Старина. Санкт- Петербург, 1914. №1. С. 2-18. 96 .Дубнов С. Μ. Памятники Мангуп-Кале. Еврейская Старина. Санкт- Петербург, 1914. №1. С. 19-27. 97 . Евреи-караимы. Журнал
министерства внутренних дел. Санкт-Петербург, 1843. 4.1. С. 263-284. 98.Ельяшевич В. А. Караимская книга в Крыму.
Исторический очерк караимского книгопечатания. Известия духовного управления караимов. Евпатория, 2018. Октябрь. №29 (38). С. 16-21. 164
99 .Ельяшевич В. А. От татарского языка к крымскому диалекту караимского языка: к проблеме идентификации разговорного языка крымских караимов. крымскотатарской Вопросы филологии, истории и культуры. Симферополь, 2019. С. 216-230. 100. Еще о первом караимском национальном съезде. Караимская жизнь.
Москва, 1911. №2, С. 59-64. 101. Зарахович 3. О караимах города Галич. Известия караимского духовного правления. 1917. 5 августа. №4. С. 19-23. 102. Заходер Каспийский Б. Н. свод сведений о Восточной Европе. Москва: Издательство восточной литературы, 1962. 280 с.; 103. миф Зинько В. Н. Восточный
Крым в эпоху Хазарского каганата. Хазары: и история. Москва/Иерусалим: Мосты Кулыуры/Гешарим, 2010. С. 217-248. 104. Зубрицький Д. Критико-историческая повесть временных лет Червоной или Галицкой Руси / Перевод с польскаго О. Бодянскаго. Москва: В Университетской типографии, 1845. С. 153-155. 105.
Ибн-Иегуда. Письмо из Каира. Караимская жизнь. Москва, 1912. Т.10-11. С. 46-47. 106. Иванов А. А. Крымский археологический комплекс (исследования 2006-2009 гг.). Хазары: миф и история. Москва/Иерусалим: Мосты Культуры/Гешарим, 2010. С.249-274. 107. Иванов П. Об одной ошибочной концепции. Правда.
Москва, 1951. 25 декабря. .№ 359. 108. Иерушалми. Караимы за границей. Письмо из Иерусалима. Караимская жизнь. Москва, 1912. №10-11. С. 60-64. 109. Иловайский. Д. Разыскания о начале Руси: вместо введения в русскую историю. Москва: В типографии Грачева и К°, 1876. VIII, 466 с. ПО. Исаков В. Памяти
караимского историка. Караимская жизнь. Москва, 1911. Т. 2. С. 64-67. 165
111. К этнографии караимства. Караимская жизнь. Москва, 1912. Т. ΙΟ Ι 1. С. 29-33. 112. Ν. Ν. [Казас И. И] Общие заметки о караимах. Караимская жтзнь. Москва, 1911. Т.3-4. С.37-72. 113. Казас О И. мерах для поддержания Чуфут-Кале. Известия Таврической Ученой Архивной Комиссии. Симферополь, 1890. №
10. С. 6173. 114. Казас Μ. Μ. Древняя хазарская (караимская) одежда. Караимские вести. Москва, ноябрь 2003. № 7(65). С.1. 115. КазасМ. Μ. Об этническом происхождении крымских. Караимские вести. Москва, ноябрь 2001. № 7(65). С.1. 116. Кальфа А., КефелиН. Осквернители святынь. Наш путъ. «Крым» и
«Крымские караимы». Симферополь: Доля, 2008. С. 22-29. 117. Кандараки В. Мангуп-Кале. Записки Одесского общества истории и древностей. Одесса, 1872. Т.ѴІІІ. С. 419 426. 118. Кандараки В. Универсальное описание Крыма. Николаев, 1873. Ч. 1. 253 с. 119. Капланов Р. Μ. К истории караимского
литературного языка. Рашид Муратович Капланов. Труды, интервью, коспоминания. Москва: Сэфэр, 2010. С. 13-22. 120. Капланов Р. Μ. Караимский сепаратизм в России девятнадцатого века. «Послание об избавлении Израиля» Йосифа Соломона Луцкого. Цинцинати, 1993. Рецензия. Рашид Муратович Капланов. Труды,
интервью, коспоминания. Москва: Сэфэр, 2010. С. 166-169. 121. Карамзин Н.М История государства Российского. К.1. Санкт- Петербург: тип. И. Эйнерлинга, 1842. XVII, [7], 1330 с. 122. Караулов Н. А. Сведения арабских писателей о Кавказе, Армении и Адербейджане: I. Ал-Истахрий. Сборник материалов для
местностей и племен Кавказа. Тифлис, 1901. Вып. 29. С. 11-73. 166 описания
123. Карпини Плано де, Рубрук У. Путешествия к тартарам католических монахов в 1245-1255 гг. Київ: ФОП Стебляк О.М., 2013. 352 с. 124. Катык Ар. Записки караимского школьника. Караимская жизнь. Москва, 1911. № 3-4. С. 6-18; №. 5-6. С. 34-45. 125. Катык Ар. Учитель. Караимская жизнь. Москва, 1912.
№8-9. С.38-57. 126. Кашовская Н.В. Эстампажи средневековых еврейских надгробных текстов некрополя Мангуп (Крым) А.Я. Гидалевича из фондов ИВР РАН. записки Ученые ilm. Крымского федерального университета В. И. Вернадского. Исторические науки. Симферополь, 2016. №1. Т. 2 (68). С. 110-116. 127.
Кашовская Н. В. К итогам изучения караимского некрополя в ущелье Табана-Дере (Мангуп): проблемы хронологии и периодизации. Материалы по истории, археологии, и этнографии Таврии. Симферополь, 2017. №22. С. 239-277; 128. Кашовская Н. В., Кашаев С. В. Иудаизм на Боспоре. Археологический контекст.
Хазары: миф и история: сборник статей. Москва/Иерусалим: Мосты Культуры/Гешарим, 2010. С. 283-306. 129. Кеппен П. Крымский сборник. Санк-Петербург, 1837. 340 с. 130. Керай - сильный, могучий.Яш« путъ. «Крым» и «Крымские караимы». Симферополь: Доля, 2008. С. 50-51. 131. Кестлер А. Тринадцатое
колено. Крушение империи хазар и её наследие. Санк-Петербург: Евразия, 2001. 320 с. 132. Кефели А. О становлении и глобальной роли караимской общины Галича в развитии караимской учёности в Средневековье. Караїми Галича: Історія та культура: Матеріали міжнародної конференції. Львів, 2002. C. 72. 133.
Кизилов Μ. Ильяш Караимович и Тимофей Хмельницкий: кровная месть, которой не было. Karadeniz Araştırmaları. Yaz 2009.
Cilt 6. Sayı 22. S.43-74. 167
Кизилов Μ. Крымская Готия: История и судьба. Симферополь: БФ 134. «Наследие тысячелетий», 2015. 352 с. 135. Кизилов Μ. Крымская Иудея. Симферополь: Доля, 2011. 335 с. 136. Кизилов Μ. Некоторые документы по истории еврейских и иудействующих сект эпохи Александра I. Studia Anthropologica: Сборник
статей к юбилею проф. Μ. А. Членова. Москва: Гешарим, 2010. С. 176-192. Кизилов Μ. Термин «Хазария» в источниках познесредневекового и 137. раннего нового времени (Об инерционности исторического мышления). Хазары: миф и история: сборник статей. Москва/Иерусалим: Мосты Культуры/Гешарим, 2010. С.
307-315. Ключевский. В. О. Курс Русской истории. Москва: Мысль, 1987. Т.1. 138. 432 с. 139. Кобецкий О. Я. Трокский замок. Караимская эюизнь. Москва, 1911. №5-6. С. 3-7. 140. Ковалевский А.П. Книга Ахмеда Ибн-Фадлана о его путешествии на Волгу в 921—922 гг. Харьков: Изд-во Харьковского гос.
университета им. А. Μ. Горького, 1956. 343 с. 141. Кокизов Μ. Д. Чемах Давид (іврит). Санкт-Петербург: Тип. Берман и Ко., 1897. 190 с. 142. Кокизов Д. Μ. язык Русский или татарский. Караимская жизнь. Москва,1911. №1. С. 34-37. 143. Кокизов Д. Μ. Национальное самосознание. Караимская жизнь. Москва,
1911. №3. С. 21-34. 144. Кокизов Ю. Д. 44 надгробных памятника из Крыма с караимского кладбища в Чуфут-Кале и тридцать две надписи на памятниках с особенным древним летоисчислением и календарём. Санкт-Петербург, 1910. 118 с. 145. Кокизов Ю. Д. В защиту памяти А. Фирковича. Караимская жизнь. Москва,
1911. №7. С. 52-62. 146. Кокизов Ю. Д. Новые доказательства против старых обвинений. Караимская жизнь. Москва, 1911.
№1. С. 40-53. 168
147. Коковцев П. К. Еврейско-хазарская переписка в X в. Ленинград,1932. 207 с. 148. Кравченко Э. E., Кульбака В. К. Погребение хазарского времени из Мариуполя. Хазары: миф и история: сборник статей. Москва/Иерусалим: Мосты Культуры/Гешарим, 2010. С. 275-282. 149. Крикун E. В., Даниленко В. И.
Воздушный город Джуфт-Кале. Київ: Этнос, 2005. 160 с. 150. Кримський А. Ю. Історія хазар. Київ: Інститут сходознавства ім. A. IO. Кримського НАНУ, 2018. 216 c. 151. Кропотов В. С. Военные традиции крымских караимов. Симферополь: Доля, 2004.148 с. 152. Кропотов В.С. крымских караимов Специфика и
формирования особенности её этнической проявления на культуры различных исторических этапах развития общества. Святыни и проблемы сохранения этнокулътуры крымских караимов-караев.Матеріали науково-практичної конференції 14-16 вересня 2007р. Симферополь: Доля, 2008. C. 109-148. 153. Кропотова H. В.
Место караимской литературы в полиэтничном культурном многообразии. Культура народов Причерноморья. Симферополь, 2011. №211. С. 53-58. 154. Кропотова Н. В. Общетюркские традиции фолькльора крымских караимов. Проблемы современной науки и образования. Иваново: ООО «Олимп», 2017. Вып. 15 (97). С.
70-76. 155. Кропотова Н. В. Социальные и культурные контексты в дестанах и народных сказках крымских караимов. Культура народов Причерноморья. Симферополь, 2012. № 238. С. 163-167. 156. Куник А. Тохтамыш и Фиркович. Записки Императорской Академии наук. T. XXVII (приложение №3). Санкт-Петербург: Тип.
Академии наук, 1876. С. 5-32. 169
157. о Кулик А., Розен Б. Известия и разыскания Ал-Бекри и других авторов Руси и 4.1. славянах. Императорской Записки Академии наук. Т. XXXII. №2. Санкт-Петербург: тип. Академии наук, 1878. С. 1-191. 158. Кутайсов С.В. Салтовские памятники северо-западного Крыма. Сугдея, Сурож, Солдайя в истории и
культуре Руси-Украины. Материалы научной конференции. Київ: Академгородок, 2002. С. 164-169. 159. Кушуль С. И. Археолог Авраам Фиркович. Клевета и правда. Брега Тавриды. Симферополь, 1993. №2. С. 205-221. 160. Кушуль С. И. О Аврааме Фирковиче. Караимские вести. Москва, 1994. №8 С. 2. 161. Легенды и
предания караев (крымских караимов-тюрков). / Под Симферополь: ред. Ю. А. Полканова. Асоциация караимов крымских «Крымкарайлар», 1995. 66 с. 162. Лебедев В. В. К источниковедческой оценке некоторых рукописей из собрания А. С. Фирковича. Палестинский сборник. Ленинград: Наука, 1987. Вип. 29 (92). С.
57-63. 163. Лепер Р. X., Моисеев Л. А. Раскопки на Мангупе. Отчёт археологической комисии за 1913-1915 гг. Петроград, 1918. С. 72-84. 164. Лепкий Б. Квіти мойого життя: Бережани. Ill ч. Краків: Українське вид-во, 1941. 180 с. 165. Ливанов Ф. В. Чуфут-Кале (Иудейская крепость) в Крыму. Москва: Тип.
Современные известия, 1874. 66 c. 166. Луцкий M. С. Застольное слово. Караимская жизнь. Москва, 1912. №10-11. С.15-18. 167. Львова А. Геры и субботники: «талмудисты» и «караимы». Материалы Девятой ежегодной международной междисциплинарной конференции по иудаике. Москва, 2002. Часть 1. С. 301-312.
168. Н.М. Караимы в ЕгиптеЛисьмо из Каира. Караимская жизиь.Москва, 1912. №10-11. С. 21-29. 170
169. Майко В. В. Восточный Крым во второй половине Х-ХП вв. Київ: ВИДАВЕЦЬ Олег Філюк, 2014. 467 с., илл. 170. Майко В. В. Кырк-Ерский клад городища Чуфут-Кале в юго-западном Крыму. Київ: Академперіодика, 2007. 190 c. 171. Майко В. В. Приписки Фальсифицирований источник и на полях крымских
археологические Библий. реалии. Хазарский альманах. Харків, 2014. Т. 12. С. 91-101. 172. Майко В. В. Юго-Восточный Крым и Сугдея во второй половине X в. Сугдея, Сурож, Солдайя в истории г/ культуре Руси-Украины. Материалы научной конференции. Київ: Академгородок, 2002. С. 170-174. 173. Майко В. В.
Джанов А. В. Археологические памятники судакского региона Республики Крым. Симферополь, 2015. 448 с. 174. Макарова Т.П. Археологические раскопки в Керчи около церкви Иоанна Предтечи. Материалы археологии, истории, этнографии Таврии. Симферополь, 1998. Вып. VI. С. 344-393. 175. Макарова Т. И. Боспор.
С. Археология. Крым, Северо-Восточное Причерноморье и Закавказье в эпоху средневековья. 1Ѵ-ХШ века / Отв. ред.: Т. И. Макарова, С. А. Плетнева. Москва: Наука, 2003. С. 53-55. 176. Марков E. Л. Очерки Крыма. Картины крымской жизни, истории и природы. Київ: Стилос, 2006. 512 с., илл. 177. Маркевич А.
Старо-крымские древности. Известия Таврической учёной архивной комиссии. Симферополь, 1892. №17. С. 124-129. 178. Мартин Μ. А. Фіркович: між традицією і модерністю. Історія релігій в Україні. Львів, 2019. №29. С. 130-138. 179. Мартин Μ. Караїмська епіграфіка Криму: проблема датування. Українська
орієнталістика. Київ, 2009-2010. №4-5. С. 232-247. 180. Мартин Μ. Μ. Нові знахідки з цвинтаря Чуфут-Кале (Крим).
Сходознавство. 2017. №78. - С. 38 -56. 181. Мартин Μ. Μ. Соломон Бейм і націоналізм кримських караїмів. Історія релігій в Україні. Львів, 2020. №30. С. 38-56. 171
182. Мартин M. Μ. Хазари-прозеліти: літературна містифікація чи реальність. Історія релігій в Україні. Львів, 2018. №28. Ч.2 С. 67-84. 183. в Миллер В. Ф. Археологические разведки в Алуште и ее окрестностях 1886 г. Труды императ орского московского археологического общества. Москва, 1888. Т. XII. С.
132-133. 184. Михневич И. О еврейских манускриптах, хранящихся в музеуме Одесского общества истории и древностей. Записки Одесского общества истории и древностей. Одесса, 1848. Т. II. С.47-77. 185. Могаричев Ю. Μ. Об одном из сюжетов Жития Стефана Сурожского (Бравлин из Новгорода или Песах из С-м-к-
рая?). Хазарский альманах. Т. 6. Харьков, 2007. С. 181-191. 186. Могаричев Ю. Μ., Прохоров Ю. Д. А. С. Уваров о происхождении и истории крымских караимов. Проблемы истории, филологии, культуры. Магнитогорск, 2018. №1. С. 237-257. 187. Могаричев Ю. Μ., Сазанов А. В., Шапошников А. К. Житие Иоанна
Готского в контексте истории Крыма «хазарского времени». Симферополь, 2007. 346 с. 188. Могаричев Ю. Μ., Сазанов А. В., Степанова E. В. Шапошников А. К. Житие Стефана Сурожского в контексте истории Крыма иконоборческого времени. Симферополь, 2009. 334 с. 189. Мусаев К. Μ. Заметки о языке крымских
караимов. Вопросы диалектологии тюркских языков. Баку, 1966. Т. 4. С. 96-100. 190. Насонов А.Н. Русская земля и образование територии древнерусского государства. Москва: Изд-во Академии наук СССР, 1951. 282 с. 191. Науменко В. E. Таврика в контексте русско-византийских отношений середины X - начала
XI вв. (историко-археологический комментарий). Херсонос темата: империя и полис. Сборник научных трудов.
Севастополь, 2013. С. 169-206. 192. Наши задачи. Караимская жизнь. Москва, 1911. №1. С. 7. 172
193. Новосельцев А. П. Хазарское государство и его роль в истории Восточной Европы и Кавказа. Москва: Наука, 1990.264 с. 194. Носоновский Μ. Эпитафии еврейских надгробий Украины. Москва: Общество «Еврейское наследие», 1998. 150 с. 195. Носоновский Μ. Исторические загадки Крыма. Еврейская старина.
Ганновер: Изд-во любителей еврейской старины, 2005. Вып. 1. С.58-78. 196. Носоновский Μ. «Завязанные в узле жизни»: к поэтике еврейских эпитафий // Заметки по еврейской истории. 2002. №19. http://www.berkovich-zametki.com/Nomerl9/MNl 8.htm (дата URL: звернення: 21.10.2016). 197. Ормели В. Работы Μ.
Б. Кизилова о крымских караимах. Историческое наследие Крыма. Симферополь, 2006. № 12-13. С. 176-179. 198. Паллас П.-С. Наблюдения, сделанные во время путешествия по южным наместничествам Русского государства в 1793-1794 годах. Москва: Наука, 1999. 246 с. 199. Пархоменко В. А. У истоков русской
государственности. Ленинград: Госиз, 1924. 120 с. 200. Патерик Києво-Печерський. Пер. І. Жиленко. Київ: Вид. дім «КМ Akademia», 1998. 348 с. 201. Первый караимский национальный съезд. Караимская жизнь. Москва, 1911. №1. С. 70-86. 202. Петрухин В., Флёров В. Иудаизм в Хазарин по данным археологи.
История еврейского народа в России. От древности до раннего Нового времени. Том 1. Москва: Мосты культуры / Гешарим, 2010. Том 1. С. 149161. 203. Петрушевич Антоній Историческое известие о церкви св. Пантелеймона близ города Галича, теперь костеле св. Станислава оо. Францисканов, яко древнейшем
памятнике романского зодчества на 173
Галицкой Руси с первой половины Х111 столетия. Львов: Из типографии Ставропигинскаго Института, 1881. 118 с. 204. Петрушевич А. “Пересмотр грамот князю Льву приписываемых՜՜. / 'ct.iiHļKiiū исторический сборник, изОаваемын Ооніеством Галііцко-русскон матицы: /в 3 вып.1. Львов: Иапеч. в Тип. Ин-та
Ставропигнанского 1854. Вып. 2. 145 - 187. 205. Пигит С. Ш. Дни минувшие (из воспоминаний), Караимская жизнь. Москва, 1911. №5-6. С.8-14; 1911. №7. С. 43-51; 1912. №8-9. С.59-64. 206. Пилецкий О. И. О караимах-беженцах Литвы. Известия караимского Оуховиого правления. Евпатория, 1917. №4. С.24-27.
207. Плетнева С. А. Древнерусский город в кочевой степи: историко- стратиграфическое исследование. Воронеж: Издательство Воронежского государственного университета, 2006. 388 [*2] с. 208. Плетнева С. А. От кочевий к городам: Салтово-маяцкая культура. Материалы истории и археологии СССР. Москва,
1967. №142. 196 с. 209. Плетнёва С. А. Хазары. 2-е изд., доп. Москва: Наука, 1986. 88 с. 210. Погодин М.П. Исследования, замечания и лекции о русской истории. Москва: тип. Университета, 1846. Т.2. 439 с. 211. Полканов Д.Ю. Полканов Ю.А. Крымские караимы и аланы-асы тюркского мира. Святыни и проолемы
сохранения монокультуры крымских караимов 212. караев. Симферополь: Доля, 2008. С. 183-190. Полканов ІО. А. Кровная месть у крымских караимов (караев). Караимские вести. Москва, 1994. №7 С. 2. 213. Полканов Ю. А. Культ священных дубов. Караимские вести. 1995. №16. С. 1. 214. Полканов ІО., Нолканова
А. «Бору, Бору, ананъ-бабанъ йолундан йур». Реликтовые особенности зті ю культуры крымских караимов
(караев). Наш путь. «Крым» и «Крымские караимы». Симферополь: Доля. 2008. С. 16-22. 174
215. Полканов Ю., Полканова А. Основные этапы постхазарской истории крымских караимов. Святыни и проблемы сохранения этнокультуры карасе. Матеріали науково-практичної конференції крымских караимов 14-16 вересня 2007р. Симферополь: Доля, 2008. C. 191-203. 216. Полканова А. Типизация памятников
родового кладбища крымских караимов Балта Тиймез. Святыни и проблемы сохранения этнокультуры крымских караимов - караев. Симферополь: Доля, 2008. С. 204-220. 217. Поляк А. Н. Га-тагійрут га-кузарім (іврит). 4.1. Сіон. Єрусалим, 1941. №6. Зошит 2. С. 106-112. 218. Поляк А. Н. Га-тагійрут га-кузарім
(іврит). 4.2. Сіон. Єрусалим, 1941. №6. Зошит 3. С. 160-180. 219. Предварительный съезд караимских представителей в Евпатории. Караимское слово. Вильна, 1914. №9-10. С. 18. 220. Пріцак О. Походження Русі. Стародавні скандинавські джерела (крім ісландських саг) / Відп. ред. О. Мишанич. T. І. К.: AT
«Обереги», 1997. 1080 с. 221. Пріцак О. Походження Русі. Стародавні скандинавські саги і Стара Скандинавія / Відп. ред. О. Мишанич. T. II. Київ: Видавництво «Обереги», 2003. 1306 с. 222. Протокол заседания Таврической Учёной архивной комиссии от 25 февраля 1902 г. с сообщением Ape. И. Маркевича «О
Старо-Крымской синагоге как предмете спора между караимами и евреями». Известия Таврической учёной архивной комиссии. Симферополь, 1902. №34. С. 44- 55. 223. Проект программы караимской национально-демократической партии культурного самоопределения. Известия караимского духовного правления.
Евпатория, 1917. № 2. С. 4-5. 224. Протоколы заседаний караимского национального съезда 27 августа -3 сентября 1917
г. в г. Евпатории. Известия караимского духовного правления. Евпатория, 1917. № 5-6. С. 5-25. 175
225. Прохоров Д. А. Бахчисарайского заповедника. Караимское книжное историко-культурного Материалы по археологии из фондов археологического музея- и собрание истории античного и средневекового Крыма. 2016. №16. С.485-520. 226. Прохоров Д. А. Хозяйственная деятельность и основные занятия крымских
караимов в ХІІІ-ХѴІІІ в.: развитие ремесел, промыслов и торговли. Боспорские исследования. Симферополь-Керч, 2011. XXV. С.212241. 227. Прощай «караим»? «Караю» vivat! Известия духовного управления караимов Республики Крым. Євпаторія, квітень 2019. №31 (40), C. 26-28. 228. Пулянос А. Н. К
антропологии караимов Литвы и Крыма. Вопросы антропологии. Москва: Московский государственный университет им. Μ. В. Ломоносова, Институт антропологии, 1963. № 13-15. С. 116-134. 229. Радлов В. Образцы народной литературы северных тюркских племен. Т.7. Санкт-Петербург: Типография Императорской
Академии наук, 1896. ХѴІП+408 с. 230. Раецкий С. К антропологии караимов (Из изследования прив.-доц. Константина Икова. „Neue Betirage zur Antropologie der Juden”, „Archive für Antropologie“, 1887 г., T. XV, 369-389). Караимская жизнь. Москва, 1912. №12. С. 36-43. 231. [Раецкий С.] К положению
Чуфут-Кале. Караимская жизнь. Москва, 1911, №5-6, С. 120-121. 232. Раецкий С. Открытое письмо С. Μ. Шапшалу. Караимская жизнь. Москва, 1912. №10-11. С. 65-67. 233. Рашковский Б. E. Хазария и хазары в библейских комментариях Саадьи Гаона (882-942). Хазары: миф и история: сборник статей.
Москва/Иерусалим: Мосты Культуры/Гешарим, 2010. С.77-89. 234. Рашковский Б. Хазары и иудаизм в библейских коментариях Эфета бен Эли. Новый
средневековый источник по истории Восточной Европы. Judaica Ukrainica. Київ, 2014. №3. С.256-271. 176
235. Рашковский Б. Хасдай ибн Шапрут и Абу-л-Касим ибн Хаукаль: хазарская дипломатия еврейского сановника в арабском географическом трактате. Українська орієнталістика: спеціальний випуск з юдаїки. Київ, 2011. С.154-169. 236. Рыбаков Б.А. Русь и Хазария: К исторической географии Хазарии. Академику
Б.Д. Грекову ко дню 70-летия. Москва, 1952. С. 76-88. 237. Сазанов А. В. Боспор и Хазария в конце VII - начале VIII в. Сугдея, Сурож, Солдайя в истории и культуре Руси-Украины. Материалы научной конференции. Київ: Академгородок, 2002. С. 218-222. 238. Сарач Μ. E. Слово о вере и религии караимов.
Караимские вести. Москва, 1995. №3 С. 1. 239. Сборник старинных грамот и узаконений Росийской империи касательно прав и состояния росийско-подданых караимов / Под ред. В. Д. Смирнова. Санкт-Петербург: Изд. 3. А. Фирковича, 1890. 223 с. 240. Святыни крымских караев. Наш путь. «Крым» и «Крымские
караимы». Симферополь: Доля, 2008. С. 13-16. 241. Семенов И. Г. Как наблюдаемый трансформирует наблюдателя: о влиянии А. С. Фирковича на культурное развитие горских евреев Дагестана. Вестник дагестанского научного центра. Махачкала. 2016. № 61. С. 45-50. 242. Сигаева Г. В. Историография истории
крымских караимов. Учёные записки Таврического университета. Симферополь, 1998. №8 (45). С. 3540. 243. Сигаева Г. В. Правовое положение крымских караимов (сер. XIV֊ нач. XX вв.). Культура народов Причерноморья. Симферополь, 2005. № 57.Т. 2. С. 81-88. 244. Синани В. К статистике караимов (по переписи
1897 г.). Караимская жизнь. Москва, 1911. №1. С. 30-37. 245. Синани И. Очерк возникновения и развития
караимизма. Ч. 1. Симферополь: Спиро, 1888-1889. 113 с. 177
246. иол Синани M. C. О караимско-татарском народном творчестве. Бизым (Наш путь): Издание Крымского объединения караимских общин. Симферополь, 1927. С. 83-84. 247. Сказания о начале славянской письменности / Пер. Б. Н. Флоря. Москва: Наука, 1981. 200 с. 248. Смолинский 1. Караимы и их храм в Луцке
(из газеты Ziemia, Warsawa, 1912). Караимская жизнь. Москва, 1912. № 12. С. 22-35. 249. Смирнов И. Н. Черемисы. Историко-этнографический очерк. Казань : Типо-лит. Имп. Казан, ун-та, 1889. [2], 11, 265 с. 250. Смирнов В. Д. Татарско-ханские ярлыки из коллекции Таврической учёной архивной комиссии.
Известия Таврической Учёной Архивной Комисии. Симферополь, 1918. №54. С. 1-19. 251. Смирнов В.Д. Что такое Тьмутаракань? Византийский временник. Петроград, 1923.Т.ХХ111, С. 12-40. 252. Соловьёв С.М. История России с древнейших времён. Кн.І, Т.1-2. Москва: Голос, 1993. 768 с. 253. Сорочан С. Б.
Византия и хазары в Таврике: господство или кондоминимум? Україна в Центрально-Східній Європі. Київ, 2007. №7. C. 44-70. 254. Сорочан C. Б. Византийский Херсон (вторая половина VI - первая половина X вв.). Ч.1, 2. Харків: Майдан, 2005. 1648 с. 255. Сорочан С. Б. «Дело» епископа Иоанна Готского в
связи с историей византино-хазарских отношений в Таврике. Хазарский альманах. Харків, 2004. Т. 2. С. 77֊98. 256. Статистические сведения о числе караимов в Крыму. Бизым йол (Наш путь): Издание Крымского объединения караимских общин. Симферополь, 1927. С. 95. 257. Таинственная надпись. Караимская
жизнь. Москва, 1911. 4. С. 114. 178 №3-
258. Тириякн X. Д. Алтарь караимский с земли украинской. Известия духовного управлення религиозных организации караимов Украины. Евпаторія, 2014. №13 (22). С. 2-6. 259. Тирияки Д. Дубы в сакральном пространстве караимов. Известия духовного религиозных управления организаций Украины. караимов
Евпаторія, 2012, №3 ( 12). С. 7-8: №4 ( 13). С. 6-10. 260. Тихомиров М.Н Древнерусские города. Учёные записки МГУ. Москва,1946. Выи 99. 255 с. 261. Тортика Хазароведение в современной А. иудаике: постановка проблемы. - Сайт інституту юдаїки. URL: http://www.judaica.kiev.ua/ (дата звернення:
10.12.2015). 262. Три еврейских путешественника / Пер. П. В. Марголина. Москва Иерусалим; Мосты культуры/Гешарим. 2004. 251 с. 263. Тунманн Г. Крымское Ханство. Симферополь: Таврия, 1991.70 с. 264. [Д. ф.]. Письмо из Галинин. Караимская жизнь. Москва. 1911. №2. С. 73-78. 265. Федорчук А. Находки и
загадки Авраама Фирковича. Восточная коллекция. Москва, 2006. №2. С. 77֊88. 266. Федорчук А. Еврейские некрополи Крыма: история исследования и современное состояние. Евроазиатский еврейский ежегодник, 5768’ (2007 շօօղ г()() киев, 2008. С. 2 12-227. 267. Фиркович А. Міктав га-Танцелот (іврит), ľa-
меліц. Одеса, 1861.20 червня. №37. C. 680 684, 268. Фиркович A. Сефер Авнэ-Зикарон. Караимская жизни. Москва, 1911. №ЗМ. С. 73-77. 269. Фиркович А. Ссфср Авнэ-Зикарон. Известия Таврического и Одесского караимского духовного правления. Евпатория, 1918. №1. C. II 14: №2. С. 4-І 1; 1919, №1. С. 17-26.
270. Фиркович А. Ссфср Авнэ-Зикарон (іврит). Вильна: Тип. С. И. Фина и А. Г. Розенкранца, 1872. 256 с. 179
271. Фиркович А. Тмунат Гакачебот (іврит). Одеса: Тип. Μ. Бейленсона, 1872. 28 с. 272. Фиркович Μ. Я. Старинный караимский городок Калэ. Вильно, 1907. 26 с.; 273. Р. Ф-ч [Фиркович Р.]. Неотложный вопрос. Сабах. Луцьк, 1914. №1. С. 14. 274. Филоненко В.И. Атлар созы - караимские пословицы и
поговорки. Известия Таврического общества Истории, Археологии и Этнографии. Симферополь, 1927.Т. 1. С. 117-138. 275. Филоненко В. И. «Аталар Созы». Караимские пословицы и поговорки. Известия Таврического общества истории, археологии, и этнографии. Симферополь, 1929. Т. 3 (60). С. 138-152. 276.
Филоненко В. И. Материалы по изучению караимской народной поэзии - пословицы поговорки. и Известия Крымского пединститута. Симферополь, 1930. Т. III. С. 201-212. 277. Флёров В. С. «Города», «замки», «феодализм» в Хазарском каганате. Проблемы исследований. Хазары: миф и история: сборник статей.
Москва/Иерусалим: Мосты культуры/Гешарим, 2010. С. 113-136. 278. Флёров В. С. Археологическая «Города» и «замки» Хазарского реальность. Москва/Иерусалим: каганата. Мосты культуры/Гешарим, 2011.264 с. 279. Хвольсон Д. А. Сборник еврейских надписей содержащий надписи из Крыма и надгробные надписи из
иных мест в древнем еврейском квадратном шрифте. Санкт-Петербург, 1884. 320 с. 280. Хроника. Известия Таврического и Одесского караимского духовного правления. Евпатория, 1917. №1. С. 9-11. 281. Хроника. Известия караимского духовного правления. Евпаторія, 1918. №1, С.29-31. 180
282. Цукерман К. Про дату навернення хозар до іудаїзму й хронологію князювання Олега та Ігоря. RUTHENICA. Київ: HAH України, 2003. №2. C. 53-84. 283. Чореф Μ Я., Чореф K. С., Чореф M. Μ. «Пещерный» монастир у Южных ворот Чуфут-Кале. Тюмень: ТюмГУ; Нижневартовск: НВГУ, 2016. 74с. 284. Чореф Μ. Я.
Хазары Кырк-Ера (руны). Караимские вести. Москва, 1995. №18.С.2. 285. Чореф Μ. Я. Хазарская тамга на киевском трезубце. Караимские вести. Москва, 1999. №4 (47). С. 2. 286. Шабаровський В. Караїми на Волині: Штрихи до портрета зникаючого народу. Луцьк: ПВД «Твердиня», 2013. 252 с. 287. Шайтанов С. И.
Суккот или Орах Тою? Известия духовного управления караимов Республики Крым. Евпаторія, 2018. №29 (38). С. 11֊ 13. 288. Шамаш Я. Б. Разговорный язык крымских караимов и новый Тюркско-Татарский алфавит. Бизым йол (Наш путъ): Издание Крымского объединения караимских общин. Симферополь, 1927. С. 79-83.
289. Шапиро Д. Евреи в Северном Причерноморье от древности до Средневековья. История еврейского народа в России. От древности до раннего Нового времени / Под ред. Μ. Кулика. Том 1. Москва/Иерусалим: Мосты культуры / Гешарим, 2010. С. 13-43. 290. Шапшал С. Μ. История происхождения должности и
характер деятельности крымских гахамов. Известия караимского духовного правления. Евпатория,!918. №1. С. 4֊6. 291. Шапшал С. Караимы СССР в отношении этническом. Караимы на службе у крымских ханов. Крымские караимы: происхождение,культура,история. Симферополь, 2005. С. 6-34. 292. Шапшал С. Караимы в
Чуфут-Кале и Крыму. Санк-Петербург,1896. 36 с. 181
293. Шапшал C. Μ. Краткий очерк караимско-тюркской литературы. Известия караимского духовного правления. Евпатория, 1918. №1. С. 6-10; №2. С. 13-18. 294. Шапшал С. О пребывании Богдана Хмельницкого и его сына Тимофея в Крыму. Вопросы истории. Москва, 1955. № 8. С.144-146. 295. Шапшал С. Μ. Об
уменьшении числа караимов. Известия караимского духовного правления. Евпатория, 1917. №3. С. 12-13. 296. Щёголева Т. Основные этнокультурные аспекты караимской публицистики и состояние крымской караимской общины в конце XX - начале XXI вв. Тирош: Труды по иудаике / Отв. ред. E. Ремпель, В. Членов.
Москва, 2003. Вып. 6. С. 218-235. 297. Щёголева Т. Обзор современного состояния караимских общин в странах СНГ. Тирош: Труды по иудаике / Отв. ред. E. Ремпель, В. Членов. Москва, 2005. Вып. 7. С. 201-219. 298. Щеголева Т. Караимы Крыма: история, самосознание, современное Евреи состояние. - веб-сайт.
Евразии: URL:http://jewseurasia.org/pagel8/newsl964 (дата звернення 11.12.2018). 299. Шкорпил В. В. Надгробные надписи приобретённые Мелек- Чесменским музеем в 1899 г. Записки Одесского общества любителей истории и древностей. Одесса, 1900. №ХХІІ. С. 58-65,101-108. 300. Юрченко І. Локалізація
караїмського середини XIII ст. у Галичі. поселення та кладовища Авраамічні релігії в Україні в процесі стабілізації міжконфесійних і міжнаціональних відносин. Матеріали наукової конференції. Галич, 2020. С.243-253. 301. Яблоновська Н. В. Журнал кримських караїмів “Бизым йол” (“Наш шлях”) у світлі
традицій караїмської преси і національної політики Кримської АРСР. Культура народов 2004. № 55, Т. 2. С. 27-30.
182 Причерноморья. Симферополь,
Яблоновская 302. Журнал Н.В. караимского "Известия духовного правления" (1917-1919) в контексте караимской прессы начала XX века. Культура народов Причерноморья. Симферополь, 2004. № 56. Т.1. С. 37-41. Яблоновская Н. В. Журнал «Myśl karaimska» (1924—1947): диалог с 303. караимскими периодическими
изданиями 1920-1930-х годов. Культура народов Причерноморья. Симферополь, 2008. № 136. С. 59-63; 304. Якерсон С. Μ. Карасубазарский кодекс «Поздних Пророков» в собрании ИВР РАН (D 62). Заметки к его истории, локализации и датировке. Письменные памятники Востока. Санкт-Петербург, 2013. №1 (18). С.
176-189. 305. Якобсон А. Л. О раннесредневековых крепостных стенах Чуфут-кале. Краткие института сообщения археологи АН СССР. Москва, 1974. № 140. С. 110-114. 306. Achiezer G. Historical Consciousness, HaskaJali, and Nationalism among the Karaites of Eastern Europe. Karaite Texts and Studies.
Leiden, Boston: Brill, 2018. Vol. 10. 368 p. 307. Ankori Z. Karaites in Byzantium: The Formative Years, 970-1100. New York: Columbia University Press, 1959. XIII+549 p. 308. Balaban Μ. Karaiéi w Polsce. Sludja historyczne. Warszawa, 1927. S. 1-92 309. Balaban Μ. Kiedy i skąd przybyli Żydzi do
Polski; wykład habilitacyjny na Wydziale Humanistycznym Uniwersytetu Warszawskiego, wygłoszony dnia 5 czerwca 1928 roku. Warszawa: Menora, 1931. 24 s. 310. Brook К. A. The Genetics of Crimean Karaites Karadeniz Araştırmaları. Yaz 2014, Sayı 42. P. 69-84 311. Brook К. A. The Jews of Kliasaria. 2-nd
edition. Lanham: Rowman Littlefield publishers ine., 2006. 317 p. 312. Corrado G. 1 Caraimi di Polonia e Lituania.
Genus. Roma, 1936. Vol. II. No. 1-2. P. 1-56. 313. Czacki T. Rozprawa o Żydach. Kraków: Wyd. Biblioteki Polskiej, 1860. 180 s. 183
314. Dunlop D.M The History of the Jewish Khasars. Vol. 1-2. New York: Schocken books, 1967. 293 p. 315. Danon A. The Karaites in European Turkey. Contributions to Their History Based Chiefly on Unpublished Documents. The Jewish Quarterly Review. New Series. 1925. Vol. 15. No. 3. P. 285-360. 316. Fahn R. Sefer Ha'kraim (Іврит). Lemberg: N. Kronberg, 1929. XII+263 p. 317. Fedorchuk A., Shapira D. D. Y. The Tombstone Inscriptions NN 1-326 from the Book Avnei Zikkaron by Avraham Firkowicz According to their Authentic Texts and with their Real Dates: Preliminary Publications (Іврит). Eastern European Karaites in the Last Generations / Shapira D., Lasker D. J. (eds.). Jerusalem, 2011. P. 36-82. 318. Freund R. Karaites and Dejudaization; A Historical Review of an Endogenous and Exogenous Paradigm. Stockholm Studies in Comparative Religion. Stockholm: Almqvist Wiksell International, 1991. 133 p. 319. Gammer Μ. A Report by Solomon Beym to the French Autorities. Eastern European Karaites in the Last Generations I Shapira D. D. Y., Lasker D. J. (eds.). Jerusalem, 2011. P. 69-122. 320. Golden P. B. Khazar Studies: A Historico-Philological Inquiry into the Origins of the Khazars. Vol. I. Budapest: Akadémiai Kiadó, 1980. 292 p. 321. Harasiewicz Michaele. Annales Ecclesiae Ruthenae. Leopoli: typis instituti Ruteni stauropigiani, 1862. 1184 p. 322. Harkavy A. Altjudische Denkmaler aus der Krim, mitgetheilt von Abram Firkowitsch. Mémoires de l'Académie impériale des sciences de St.- Pétersbourg. St. Pétersbourg, 1876. VII serie. T. XXIV. N.I. 288 p.; 323. Harvianen T. Abraham Firkowich.
Karaite Judaism. A Guide to Its History and Literary Sources IΈΔ. by Meira Polliac. Leiden: Brill, 2003. P. 873-892. 324. Harvianen T. The Karaites in Eastern Europe and the Crimea: An Overview. Karaite Judaism. A Guide to Its History and Literary Sources I Ed. by Meira Polliac. Leiden: Brill, 2003. P. 631-655. 184
Harviainen T. The Rise of Karaim cultural nationalism as part of the 325. European movement. Poznan, Karaite Archives. 2013. №1. P. 45-58. 326. Henderson E. Biblical Researches and Travels in Russia. London, 1826. 531 p. 327. Hroch Μ. Social Precondition of National Revival in Europe. A Comparative Analysis of the Social Composition of Patriotic Groups among the Smaller European Nations. Cambridge; London; New York; New Rochelle; Melbourne; Sydney, 1985. 229 p. 328. Jankowski H. Bikenesh Bakkal’s Proverbs and Some Features of the Sound System of Crimean Karaim. Turkology and Linguistics. Ankara: Haceteppe University, 2014. P. 237-252. 329. Jankowski H. On the Language Varieties of Karaims in the Crimea. Studia Orientalia. Helsinki, 2003. Vol. 95. P. 109-130. 330. Jankowski H. Position of Karaim Among the Turkic Languages. Studia Orientalia. Helsinki, 2003. Vol. 95. P. 131-150. 331. Janusz B. Karaici w Polsce. Kraków: Naki. Księg. Geograf. “Orbis”, 1927. 120 s. 332. Kahana A. Two Letters from Abraham Firkovich. Hebrew Union College Annual. Jerusalem, 1926. Vol. III. P. 359-370. 333. Kizilov M. Karaites Through the Travelers’ Eyes. Ethnic History, Traditional Culture and Everyday Life of The Crimean Karaites According to Descriptions of the Travelers. NewYork: Al-Qirqisani Center, 2003. 270 p. 334. Kizilov Μ. Social Adaptation and Manipulation of Self-Identity: Karaites in Eastern Europe in Modern Times. Eastern European Karaites in the Last Generations / Ed. by D. D. Y. Shapira and D. J. Lasker. Jerusalem, 2011. P. 130֊ 153. 335. Kizilov Μ. The Arrival of the Karaites to
Poland and Lithuania. Arhivum Eurasiae Medii Aevi. 2002-2003. № 12. P. 29-45. 185
336. Kizilov Μ., Michailova D. The Khazar Kagaiiate and the Khazars in European Nationalist Ideologies and Scholarship. Archivům Eurasii Medii Aevi. 2005. №14. P. 31-53. 337. the Kizilov Μ. The Karaites of Galicia: An Ethnoreligious Minority Among Ashkenazim, Turks, the and the Slavs, 1772-1945. Studia Judaeoslavica. Leiden/Boston: Brill, 2009. Vol. 1. XVIII+462 p. 338. Kizilov Μ. The Press and the Ethnic Identity: Turkicisation of Karaite printing in interwar Poland and Lithuania. Acta Orientalia Academias Scientiarum Hungarie. Budapest, 2007. Vol. 60. No. 4. P. 399-425. 339. Kizilov Μ. The Sons of Scripture : The Karaites in Poland and Lithuania in the Twentieth Century. Berlin; Warsaw: De Gruyter Open, 2015. 527 p. 340. Kirimli H. National Movements and National Identity Among the Crimean Tatars (1905-1916). Leiden, New York, Köln: Brill, 1996. 242 p. 341. Kowalski T. Język karaimski. Myśl Karaimska: ilustrowane czasopismo naukowe, literackie, społeczne. Wilno, 1926. T. 1. Z. 3. S. 3-6. 342. Kowalski T. Materiały karaimskie ś. p. Jana Grzegorzewskego. Myśl Karaimska: organ Towarzystwa Miłośników Historji i Literatury Karaimskiej. Wilno, 1932/1934. R. 10. Z. 10. S. 19-24. 343. Kowalski T. Pieśni obrzędowe w narzeczu Karaimów z Trok. Rocznik Orientalistyczny. Lwów, 1927. T. 3 (1925). S. 216-254. 344. Kronika. Myśl Karaimska: organ Towarzystwa Miłośników Historji i Literatury Karaimskiej. Wilno, 1937/1938. Z.12. S. 139-152. 345. Lewi-Babowicz T. S. Karaimy na ziemiach poludniowo-ruskich w wiekach 1X-XVII. Myśl Karaimska: ilustrowane czasopismo naukowe, literackie,
społeczne. Wilno, 1929. T.2. Z.2. S. 25-33. 346. Lewi-Babowicz T. S. O stosunkach wzajemnych między Karaimami i Tatarami na Krymie. Myśł Karaimska: ilustrowane czasopismo naukowe, literackie, społeczne. Wilno, 1928. T. 1. Z. 4-5. S. 25-29. 347. Mardkowicz A. O lljaszu Zaporoskich. Luck, 1931. 15 s.; 186 Karaimowiczu zwierzchniku Wojsk
348. Mardkowicz A. Kart da kartajmachan sezłer (караїмська). Karaj Awasy. Luck,1936. №9. S. 2-7. 349. Miller P. E. Karaite Separatism in Nineteen-Century Russia: Josef Solomon Lutski’s Epistle of Israel’s Deliverence. Cincinatty, Hebrew Union College Press, 1993.252 р. 350. Mins E. H. Saint Cyril Really Knew Hebrew. Melanges publies en 1 ’honeur de M. Paul Boyer. Paris, 1925. P. 94-97. 351. Nemeth Μ. Nowy słownik języka krymskokaraimskiego Gulayhan Aqtay i Henryka Jankowskiego (2015) z dyskusją nad odrębnością tego języka w klasyfikacji języków w tle. Almanach Bitik, Karaimski. Wrocław, 2015. №4. S.7-18. 352. Nemeth Μ. O języku karaimskim i dziejach jego rozwoju. Awazymyz. 2015. Czierwec. S. 8-11; Wrzesień. S. 20-23. 353. Neubauer A. Aus der Petersburger Bibliothek: Beiträge und Dokumente zur Geschichte des Karäerthums und der karäischen Literatur. Leipzig, 1866. 242 s. 354. Neubauer A. Eldad the Danite. The Jewish Quarterly Review. Philadelphia: University of Pennsylvania Press, 1891. Vol. 3. No. 3. P. 541-544. 355. Neubauer A. Egyptian fragments II. The Jewish Quarterly Review. Philadelphia: University of Pennsylvania Press, 1897. Vol. 7. P. 27-29. 356. Pawelec, Mariusz. Seraja Szapszał I Jego wkład W Polską Orientalistykę. Awazymyz. Pismo Historyczno-spoleczno-Kulturalne Karaimów. 2012. № 1 (34). Marzec. S. 4-8. URL: https://czasopi sma.karaimi .org/index.php/awazymyz/arti cl e/vi ew/5 71 (дата звернення 25.червня 2020). 357. Pritzak O. The Khazar Kingdom’s Conversion to Judaism. Harvard. Ukrainian Studies. Harvard, 1978. Vol. 2. No. 3. P. 261-268. 358. Rohrer J.
Bemerkungen auf einer Reise von der türkischen Gränze über die Bukowina durch Ost- und Westgalizien, Schlesien und Mähren nach Wien. Wien, 1804.312 S. 187
359. Rosensweig A. Tlie Thirteen Tribe, the Khasars, and the origin of Eastern European Jewry. Tradition: A Journal of Orthodox Jewish Thought. New-York: RCA, 1977. Vol. 17. No. I. P. 139-162. 360. Rudkowski S. Kart Lucka (караїмська). Karaj Huï/at. Luck, 1936. №9. S. 12-15. 361. Schechter S. An Unknown Khazar Document. The Jewish Otiarierly Review. New series. Philadelphia: University of Pennsylvania Press, 1912. Vol. 3. No. 2. P. 181-219. 362. Schopflin G. The Functions of Myth and a Taxonomy of Myths. Myths and nationhood I Ed. by G. Hosking, G. Schopflin. New York, 1997. P. 19-35. 363. Schreiber W. Badania nad antropologią dzieci chrześcijańskich, żydowskich i karaimskich w Galicyi. Warszawa: NakL Towarzystwa Naukowego Warszawskiego, 1910. 129 s. ia vascri pl : voi clí 0 ) 364. Schur N. History of the Karaites. Frankfurt am Main: Peter Lang, 1992.207 р. 365. Shamuel Μ. The Karaite Calendar: Sanctification of the New Moon by Sighting. Karaite Judaism: ,4 (¡uide to Ils History and Literary Source ! Ed. by M. R. Polliack. Leiden-Boston: Brill, 2003. P. 591-629. 366. Shapira D. D. Y. A Jewish Рап-Turkist: Seraya Szapszal (Şapşaloğlu) and His Work Otrtm Oaray Tiirkleri (1928). Acta Orientalia Academiae Scientiarum Hungarie. Budapest, 2005. Vol. 58. No. 4. P. 349-380. 367. Shapira D. D. Y. Armenian and Georgian Sources on Khazars: A Re- Evaluation. The World of Khazars. New Perspectives I Ed. by P. Golden, B.Sh. Haggai, A. Róna-Tas. Leiden: Brill, 2007. P. 307-353. 368. Shapira D. Beginnings of the Karaite Communities of the Crimea Prior to the Sixteen Century. Karaite
Judaism. A (¡uide to its History and Literary Sources I Ed. by Μ. Polliack. Leiden, Boston: Brill, 2003. S. 709-728. 369. Shapira D. D. Y. Judaisation of Central Asian Tradition as Reflected in the so-called Jewish-Khazar Correspondence, with Two Excurses: A. Judah Halevy's Quotations; B. Eldad ha-Dani (Judaeo-Turkica VI) with An Addendum. Кореи u 188
Мосты славяне. Москва ! Иерусалим: культуры / Гешарим, 2005. T. 16. C. 503-522. Shapira D. D. Y. Khasars and Karaites, Again. Karadeniz Araştırmaları. 370. Bahar 2007. Sayı 13. S. 43-64. 371. Shapira D. D. Y. On Firkowicz, Forgeries and Forging Jewish Identities. Manufacturing a Past for the Present. Forgery and Authenticity in Medievalist Texts and Objects in Nineteenth-Century Europe / Ed. J. Μ. Bak, P. J. Geary, G. Klaniczay. Leiden: Brill, 2015. P. 156-170. 372. Shapira D. The Turkic Languages and the Literature of the East European Karaites. Karaite Judaism. A Guide to Its History and Literary Sources / Ed. by Μ. Polliak. Leiden, 2003. P. 657-707. 373. Shapira D. D. Y. Turkism, Polish Sarmatism and ‘Jewish szlachta’: Some Reflections on a Cultural Context of the Polish-Lithuanian Karaites. Karadeniz Araştırmaları. Kış 2009. Sayı 20. S. 29-43. 374. Shapira D. D. Y. Avraham Firkowicz in Istanbul (1830-1832): Paving the Way for Turkic Nationalism. Ankara: KaraM Publishing Co, 2003. 124 p. 375. Stampfer Sh. A Reexamination of the story of the Khasar Conversion. Studies in Caucasian, Georgian, and Bukharan Jewry: Historical, Socioloical, and Cultural context. Ariel: Ariel University, 2014. P. 173-210. 376. Stampfer Sh. Did the Khazars Convert to Judaism. Jewish Social Studies: History, Culture, Society. Stanford: Stanford University, 2013. Vol. 19. No. 3.P. 1-72. 377. Steiniger F. Bieder von Karaimén und Tataren in Ostlande. Natur und Musemn. Berlin: Senckenbergische Naturforschende Gesellschaft, 1944. №10. S. 39 ֊48. 378. Sulimowicz A. Karaimskie czasopisma. Awazymyz:
Pismo Historyczno- Spoleczno-Kulluralne Karaimów. Wroclaw; Gdańsk; Warszawa: 1999. Nr 2(3). S. 13-14. https://czasopismo.karaimi.org/index.php/awazymyz/article/view/60 звернення: 15 липня 2017 p.). 189 URL: (дата
379. Sulimowicz, Anna. Od Redakcji. Awazymyz. Pismo Historyczno-społeczno- Kulturalne Karaimów. Wroclaw, 1989. 1(1). 3. S. https://czasopisma.karaimi.org/index.php/awazymyz/article/view/5 URL: (дата звернення: 15 липня 2017 p.). 380. Sulimowicz A. A Record of Living Karaim Folklore in 1960s Crimea. The Copybooks of Yosif Kefeli. Almanach Karaimski. Wroclaw: Bitik, 2016. №5. S.159-176. 381. Sultanski M. Zecher Caddikim (іврит). Warszawa, 1920. 125 s. 382. Syrokomla, Wladyslaw. Wycieczki po Litwie w promieniach od Wilna. T. 1, (Troki, Stokliszki, Jezno, Funie [i.e. Punie], Niemiez, Miedniki etc.) Wilno, nakł. Księgarza A. Assa, 1857. 188 s. 383. Szapszał S. Alexandre Baschmakoff: Cinquante siècles d’evolution ethnique autour de la Mer Noire (Paris, 1937) (Recenzja). Myśl Karaimska: organ Towarzystwa Miłośników Historji i Literatury Karaimskiej. Wilno, 1937/1938. Z. 12. S. 112-118. 384. Szapszał S. Evliya Çelebi seyahatnamesi. Yedinci VII. (Konstantynopol, 1928) (Recenzja). Myśl Karaimska: ilustrowane czasopismo naukowe, literackie, społeczne. Wilno, 1930/1931. T. 2. Z. 3-4. S. 63-67. 385. Szapszał S. Karaimi w służbie u chanów krymskich. Myśl Karaimska: ilustrowane czasopismo naukowe, literackie, społeczne. Wilno, 1929. T. 2. Z. l.S. 5-11. 386. Szapszał S. Słów kilka o książętach karaimskich Czelebi i ich działalności oświatowej. Myśl Karaimska: organ Towarzystwa Miłośników Historji i Literatury Karaimskiej. Wilno, 1935/1936. Z. 11. S. 8-11. 387. Szapszał S. Uzupełnenia i wyjaśnenia. Myśl Karaimska: ilustrowane czasopismo naukowe, literackie, społeczne. Wilno, 1930/1931. T.
2. Z. 3-4. S. 111. 388. Szyszman A. Osadnictwo karaimskie w Trokach za Wielkich Książąt Litewskich. Myśl Karaimska: organ Towarzystwa Miłośników Historji i Literatury Karaimskiej. Wilno, 1935/1936. R. 11. Z.l 1. S. 40-68. 190
389. Szyszman A. Osadnictwo karaimskie i tatarskie na ziemiach W. Księstwa Litewskiego. Myśl Karaimska: organ Towarzystwa Miłośników Historji i Literatury Karaimskiej. Wilno, 1932/1934. R. 10. Z. 10. S. 29-36. 390. Szyszman S. Die Karäer in Ost-Mitteleuropa. Zeitschrift für Ostforschung. Marburg: Μ. G. Etwart-Varlog, 1957. Vol. 1. Nr 6. S. 24-54. 391. Szyszman S. Systèmes chronoloques inconnus: Les eres decouvertes par Firkowicz. De la Torah au Messie: Etudes ďexegese, l'institut Catolique de Paris Octobre, 1979. Paris: DESKLEE, 1981. P. 575-585. 392. Szaraniewicz I. O rezultatach poszukiwań archeologicznych w okolicy Halicza w r. 1884 i 1885. Przegląd Archeologiczny. Lwów, 1890. Z. 4. S. 3-89. 393. J. Talko-Hryncewicz Karaimi v. Karaici litewscy. Materiały anthropologiczno-archeologiczne i etnograficzne. Kraków, 1904. T. VIL S.44-100. 394. The Book of Tradition (Sefer ha-Qabalah) by Abraham ibn Daud / translated G. D. Cohen. Philadelphia: by Jewish Publication Society, 1967. XII+348+76 p. 395. The Tombstones of the Cemetery of the Karaite Jews in 3ufut-Qaľeh (the Crimea) (Іврит). Report of the Ben-Zvi Institute Expedition. A Collection of Studies / Ed. by D. D. Y. Shapira. Jerusalem: Ben-Zevi Institute, 2008. 564 p. 396. the Troskovaite, Dovile Identity in transition: The Case of Polish Karaites in First Half of the 20th century. Codrul Cosm inului. Suceava, 2013. Vol. XIX. No. 2. P. 207-228. 397. Vasyutinski D. When Copyright was Different: Avraham Firkovich and the Rehabilitation of Daniel Chvolson. Eastern European Karaites in the Last Generations I Ed. by D. D. Y.
Shapira and D. J. Lasker. Jerusalem, 2011. P.123-129. 398. Zajączkowski A. Literatura karaimska. Myśl karaimska: ilustrowane czasopismo naukowe, literackie, społeczne. Wilno, 1926. T. 1. Z. 3. S. 7-17. 191
399. Zajączkowski A. Na marginesie studiumu “Karaiéi Balabana w Polsce” Myśl karaimska: ilustrowane czasopismo naukowe, literackie, społeczne. Wilno, 1928. T. 1. Z. 4-5. S. 35-70. Zajączkowski A. Opis podróży do Ziemi Świętej. Myśl Karaimska: organ 400. Towarzystwa Miłośników Historji i Literatury
Karaimskiej. Wilno, 1930- 1931. T. 2. Z. 3-4. S. 26-47. Zajączkowski A. (A.-ski). Przywileje nadane Karaimom przez Królów 401. polskich. Myśl karaimska: ilustrowane czasopismo naukowe, literackie, społeczne. Wilno, 1928. T. 1. Z.l. S. 22. Zajączkowski A. (L- ski). Karaimskie kołysanki. Myśl
karaimska: 402. ilustrowane czasopismo naukowe, literackie, społeczne. Wilno, 1925. T. 1. Z. 2. S. 5-10. Zajączkowski A. (- ki). Salryszymyz («Nasza Myśl»). Myśl karaimska: 403. ilustrowane czasopismo naukowe, literackie, społeczne. Wilno,1928. T. 1. Z. 45. S. 74-76. Zajączkowski A. Ze studiów nad
zagadnieniem chazarskim. Prace Komisji 404. Orientalistycznej. Kraków: Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1947. Nr. 36. 99 s. Zajączkowski, Ananiasz (I,- ski.) Życie i działalność b. p. A. Firkowicza 405. (1785 - 1874). Myśl karaimska: ilustrowane czasopismo naukowe, literackie, spoleczneA925.
T.l, Z.2, S. 11-18. ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА І КАТАЛОГИ 406. Баскаков H. А., Зайончковский А., Шапшал С. Μ. Караимско-русско польский словарь. Москва, 1974. 688 с. 407. Биобиблиографический словарь советских тюркологов / под. ред. А. Н. Кононова. Москва,1974. З55.с 408. в. Ельяшевич Б. С. Караимский
биографический словарь (от конца VIII до 1960). Народы и культуры. Москва: антропологии РАН, 1993. Вип. XIV,
кн.2. 323 с. 192 Институт этнологии и
409. Календарь. Еврейская энциклопедия / Под ред. А. Гаркави и Л. Кацнельсона. Санкт-Петербург: Изд-во Брокгауза и Ефрона, 1910. Т. 9 (Іудан - Ланденбург). С. 138-155. 410. Караимская народная энциклопедия / Ред. Μ. С. Сарач. Москва, 1995. Т. 1.247 с. 411. Караимская народная энциклопедия / Ред. Μ. С. Сарач, Μ. Μ. Казас и др. Париж, 1996. Т. 2. 169 с. 412. Караимская народная энциклопедия. Симферополь: Асоціація кримських караїмів «Кримкарайлар», 2007. T. 6. Ч. 2. 395 c. 413. Кокизов Ю. Д. Караимский календарь: на 2200 лет с 4001 по 6200 год по караимскому летоисчислению или с 241 по 2400 год по рождество Христово(іврит). Санкт-Петербург: Тип. И. Лурье и Ко., 1912. 88+[1] с. 414. Кырк-ер. Военная энциклопедия. Санкт-Петербург, 1914. Т.14. С. 437. 415. Корпус боспорских надписей / Ред. В. В. Струве. Ленинград: Наука, 1965. 594 с. 416. Кримські караїми в Україні. Науково-допоміжний бібліографічний показчик (1917-1941). Київ: Кн. Палата України, 2001. 88 с. 417. Walfísli В. D., Kizilov Μ. Bibliografía Karaitica. Leiden-Boston: Brill, 2011.810p. 193
ДОДАТОК А ЕПІТАФІЇ ЦВИНТАРЯ МІСТА ЧУФУТ-КАЛЕ ТА ЇХНЯ ВЕРИФІКАЦІЯ Камені пронумеровано. Використовувалася прийнята в Бахчисарайському державному історико-культурному заповіднику нумерація. За інформацією А. Федорчука, план, копію якого мені надали працівники заповідника, ідентичний зробленому для
експедиції Інституту Бен-Цві колишнім директором заповідника «Давній Галич» Іваном Юрченком. Копію плану передала експедиція Інституту Бен-Цві адміністрації Бахчисарайського історико-культурного заповідника, але без номерів. Нумерацію мацев та їхню інвентаризацію здійснили у 2005-2006 рр. працівники
заповідника. Оскільки ми використовували саме нумерацією, здійсненою співробітниками Заповідника, нумерація надгробків у цій праці й у публікаціях А. Федорчука та Д. Шапіра відрізняється. На наш погляд, плани все ж таки відрізняються - у плані Заповідника значно гірша промальовка надгробків.
Латинські літери позначають розташування поля з півночі на південь. Наприклад, усі поля «С» знаходяться на північ від дороги. Номер поля - це розташування поля з заходу на схід, чим він більший, тим поле далі на схід. Друга цифра - номер надгробка на полі. У перекладах текстів епітафій слова, першу
літеру яких відокремлено від решти слова косою лінією, у гебрайському оригіналі подано у вигляді скорочень. Популярне скорочення-евлогія «Нехай його/її душа буде зав’язаною у вузол життя», парафраз стиха з книги Самуїла 25:26, що зустрічається на абсолютній більшості юдейських надгробків світу, ми
передаємо літерами «н.д.б.з.у.в.ж.». Усі дати в текстах спершу наводитимуться у вигляді, який вони тепер мають
на камені. Для перевірки епітафій використовується календар, складений ІО. Кокізовим [413], а в разі необхідності (у разі відсутності будь-яких збігів за караїмськими календарями) також рабині стичний. Е1-126 'Ут 1РТП РПЅ’ 'т'з w. 194
©in’? 'x Ί ai1 iosa ’տն ama ηηπίπιπ1)^ плї лдо ί. плк и’ЇХ'ЇЛ I. цей ш/ановного р/ава Іцхака старця п/ам’ять б/лагословенна 2. .Менахема н/ехай д/ушаб/уде у р/аю що помер дня вівторка, 1-го місяця 3. .ра року ти тепер благословенний від Г-да (4881) 4. н.д.б.з.у.в.ж. Епітафію вперше видав А.
Фіркович [270, с. 61]. У його збірці «Сефер Аввней Зіккарон» камінь має номер 248, стан його збереження у XIX ст. ще дозволяв повністю відтворити другий і третій рядок. У АФірковича місяць адар, зараз на камені лише остання літера назви місяця. Дата, зашифрована віршем із книги Буття 26:29 «Ти тепер
благословенний від Г-да», відповідає 4881 р. Календар показує, що у 4881 р. 1 адара припадало на суботу за караїмським і на четвер за давньосхідним календарями. Як і кожен камінь із датою віршем, цей камінь не може бути підданий повній перевірці, оскільки ми не можемо знати точно вихідну дату, з
якої камінь перероблено. Але, судячи з відсутності збігу першої дати, ми маємо справу з підробкою. D2-54 ^ шп irsn 11ЛДП Ύ ПТХУ '3ն η1? w հն (?)ն 'n аг юза ЛУД ’T^n՝? 'տն птк^ Y^՛ л 1■ Камінь цей 2. Арзуфа Леві юнака З. с/ина р/ава Шаху Леві н/ехай д/уша б/уде в р/аю 4. помер дня четверга, 5.
тішреяроку 6. 4790 віл сотвопення н/ехай л/ѵша б/ѵде v ո/аю 3-го 195
Цей пам’ятник із нез’ясованих причин не включено до збірки «Сефер Аввней Зіккарон», хоча А. Фіркович, найімовірніше, був із ним знайомий. У «Сефер Аввней Зіккарон» надруковано епітафії брата і трьох сестер покійного, які всі померли в один місяць одного року [270, с. 43-44]. Вони допомагають нам
прочитати майже знищену літеру, що позначає число місяця. Календарна перевірка показує, що камінь підробний, справжня дата - 5390 від сотворения, або 1630 н.е. D2-55 ЛТП ркл плин ріаа лла '7u? □ľ плазам '7т η1? w nn ПЛ’Г’? 'fVn ЛЖ ’ЛЕФ'? 'ü ՚7 'л'їз 1. Камінь цей 2. Пані Мамук молодої 3. Доньки Шаху
Леві п/ам’ять б/лагословенна що померла дня 4. 4 (середа) 9 тішрі року (4)790 (1029 Р.Х.) від сотворіння світу 5. Д/уша нехай с/почине в б/лагодаті Під час першої публікації тексту надгробка в «Сефер Аввней Зіккарон» цей надгробок отримав №169 [270, с. 43]. При цьому в першодруці наведено іншу
прикінцеву евлогію-аббревіатуру - «Нун-Айн» - «Душа його нехай буде у раю». За календарем Ю. Кокізова 9 тішрі у 4790 припадає на суботу, за рабиністичним - на п’ятницю, за «давньосхідним» - на неділю. У 5390 році 9 тішрі за календарем Ю. Кокізова випадає на середу. Камінь підробний. Феномен смертей
цілої родини впродовж неповного місяця свідчить про якусь епідемію, імовірно - чуму, що лютувала в регіоні у 1630-1631 рр. Е2-2 ’апл литр ЛЗХ0 лщ '7'э 'ï аг плаза 'у'з плз педз 'л'з плтР 'ч’л'л ліс? лла аппл 'п'їа'їл 196
1. Це надгробок могили Pax елі 2. д/оньки р/ава Моше Парду н/ехай д/уша б/уде у р/аю що померла дня суботи, 24 3. в місяць тевет року 4806 від сотворения світу 4. н.д.б.з.у.в.ж. А. Фіркович видав цю епітафію у збірці «Сефер Аввней Зіккарон» під №195 [270, с. 49]. У 4806 р. 24 тевета було неділею за
караїмським і четвергом за давньосхідним календарями, четвергом також і у 5406 за караїмським, а за рабиністичним п’ятницею. Перед нами випадок, коли календар не збігся за жодною з дат. Можна припустити, що перед нами випадок помилки у обчисленні дати під час виготовленні пам’ятника, що не дозволяє
встановити автентичність або неавтентичність епітафії. D3-20 'a ^ лш ]тѕл 'Ί ла ΠΏΏ пт ллооз птах лдо po’? ’к'а 'a ПТГ? 'T'O’W’n 'ոն՚ճ՚Յա 1. Цей камінь пані 2. Біікче60 доньки р/ава 3. Абрахама що впокоїлась дня 4. 2-го 21 сівана року 5. 767 від сотворения світу (1007 Р.Х.). 6. н.д.б.з.у.в.ж.
Ідентична перебивка - чи виправлення? - що й далі, на камені С4-18. Другу літеру числа місяця виправлено на «алеф». Враховуючи положення надрядкової позначки, орієнтованої за центром літери, і наявність «зайвих» для «алефа» верхнього й нижнього елементів, можна стверджувати, що на «алеф»
виправлялася літера «бет». Перевірено за календарем 197 обидва варіанти
написання: 21 і 22 сівана. 22 сівана не випадало на понеділок за жодним із календарів ані у 4767, ані у 5367 р., тоді як 21 якраз випадало на понеділок у 4767, а не у 5367, як за караїмським календарем Ю. Кокізова, так і за рабині стичним. Дата на камені збігається з календарем завдяки виправленню
дати. Як і всі подібні камені, цей є підробкою. У А. Фірковича в «Сефер Аввней Зіккарон» дата 21 сівана, № каменя 145 [270, с. 39]. D3-78 іртп таа 'm . ]гтп іодо հն хп’й mizan Уі^Х՝? ՚7՚Ձ '1 ПГЗ ΊΡ33 Vī ПТЅ^ 'ϋ'· 'π'Π ՈՅԾ2 1. Камінь. Моше старця 2. основи вівтаря, Мірзи, с/ина р/ава Шмуеля 3.
п/ам’ять б/благословенна помер в день 6-й (п’ятницю) 24 елуля 4. в рік 4819 від сотворения світу Дата 24 елуля на камені у 4819 р. випадає на суботу, вівторок, та неділю за караїмським, давньосхідним та рабиністичним календарями. Так само, у 5419 р. за караїмським календарем цей день випадає на
четвер. Календар не дає нам чіткої відповіді, хоча слід зауважити, що за рабиністичним календарем 24 елуля у 5419 р. якраз випадає на п’ятницю. Важко сказати, можливо ми маємо справу з помилкою календаря, чи на цвинтарі також ховали і рабиністів-кримчаків. У «Сефер Аввней Зіккарон» напис із цього
пам’ятника опубліковано під №208 [270, с. 51], у публікації відсутній пропуск у першому рядку, прізвисько пишеться як «Мурза», датою стоїть 25-е елуля. С4-1 հն iw ірт рпх і^' пзѕап лкт TVorĎ Р7П1? ’□'□ 'ì ПГ 7ÜDJ1 'У'Ј Νή Ν 'о’л'л лай? 1. Це надгробок Чадока старця воротаря с/ина р/ава 2. Елія
н/ехай д/уша б/уде у р/аю і впокоївся у суботу 22 місяця кислев 3. року 4809 (1048 н.е.) 198
Камінь уперше опубліковано у книзі А. Фірковича «Сефер Аввней Зіккарон» під номером 207 [270, с. 51]. День тижня й число на камені й у «Сефер Аввней Зіккарон» різні ֊ у мене 22 кислева, субота, а у А. Фірковича четвер, 25. Це явна помилка, напис на камені чіткий, в ідеальному стані збереження. У
публікації А. Фірковича слово «старець» пропущено. Крім того, в «Сефер Аввней Зіккарон» неправильно вирахувано рік за християнським літочисленням, там стоїть 1049.61 За караїмським календарем 22 кислева припадає на четвер, за «давньосхідним» - на понеділок, за рабиністичним - на четвер. Натомість,
5408 (1647 н.е.) за караїмським календарем випадало якраз на п’ятницю. Напис підробний. С4-18. 'а'п'з kto кђк з ^ ťin р’хп 'п^л1? 'і'з 'x от юзі 'Ут onia 'П'3'S'ïn nnr? 'n'nWn niti? 1. Камінь цей шановного Елії Паша с/ина р/ава м.(?) 2. Менахема п/ам’ять б/лагословенна впокоївся дня 1-го 26 (21)
тішрея 3. року 768 (1008 н.е.) від сотворения. Н.д.б.з.у.в.ж. Явне виправлення другої літери у дні місяця. Очевидно, первісно там стояв «Вав» чи, можливо, «гімел», що давало б 3 чи 6, але перебито на «Алеф» ֊ 1. Після звіряння з календарем усіх трьох варіантів дати (21, 26 і 23 тішрея) виявилося, що
у 4768 році 26 тішрея не випадало на неділю за жодним із календарів, так само й за караїмським календарем у 5368 (1607). У А. Фірковича цей камінь №148 має дату 21 тішрея [270, с. 39]. 21 тішрея (як у «Сефер Авней Зіккарон») випадало у 4768 р. на неділю за караїмським і рабиністичним календарем.
Але, якщо взяти за вірну дату 23 тішрея, найбільш імовірний варіант, із якого, очевидно, дату й було
переправлено, то побачимо 61 Цс не єдиний випадок, коли А. Фіркович робить класичну по милку - конвертуючи дату на відповідну християнському календарю, він просто віднімає від дати «від створення світу1» 3760 років, забуваючи, що якщо дата на камені стосується осінніх та зимових місяців після 1 тішрея, тобто єврейського Нового Рою՛, і до нового року за християнськім календарем, відіймати треба на рік більше. Очевидно, такий фахівець як Фіркович не міг зробити цю помилку свідомо. Можливо, точне переведення дат до християнського стандарту виглядало для нього другорядним і неважливим завданням. Далі ми не будемо на цс вказувати, оскільки для нашої праці цс не 199
що у 4768 р. ця дата не випадала на неділю за жодним із календарів, тоді як у 5368 випадала на неділю за календарем Ю. Кокізова. Напис сумнівний. Ураховуючи сусідні надгробки надгробки з прізвищем «Паша», датовані ХѴІ-ХѴП ст., це підробка. Для нас цікаво, що це одна з небагатьох спроб привести виправлену дату у відповідність до календаря. С4-25 П’ХП UW ЛЛЙ ^ ЛТП 1ПЗ РПГ '3 ЛЗ П^ХЛ 7’П Л^Х '7 пг плазі Xuzs ΠΠ’ί’11? 'з'зѴл ЛІ^ iwn՝? 'n 'П'З'^'ЇЛ 1. Пам’ятник 2. цей пані Сари 3. доньки шановного Іцхака коєна 4. дружини енергійної Елія 5. Паша, впокоїлась у 4-й день (середу) 6. 5-го хешвана року 7. 4782 (1021 н.е.) від сотворения світу 8. н.д.б.з.у.в.ж. 62 Опублікований у книзі «Сефер Аввней Зіккарон», №160 за Фірковичем [270, с. 41]. 5 хешвана припадає в цей рік на неділю за рабиністичним календарем, за караїмським на суботу, за давньосхідним на четвер. У 5382 (1621) 5 хешвана випадає якраз на середу за рабиністичним календарем. Зважаючи на пам’ятник С4-18 та інші сусідні пам’ятники з цим прізвищем, а також ті надгробки над 200
могилами сімейства Паша, що залишилися не перебитими, як-от надгробок хлопця Іцхака сина Елія Паша на С5-15 з датою ì 622 р., це підробка. С4-26 rta рги парти лпз 'a Խ 'т ’т oi1 ппооз Уз ηαν na πί1^ ’зУУл лз^ ύαΛ УоУ. 1 . Камінь цей 2 .П/ані Карцах старої 3 .доньки Иосифа н/ехай д/уша б/уде у р/аю що вмерла дня 4 (среда) 4 .Года4722, (961 н.е.) від сотворения 5 . н.д.б.з.у.в.ж. Дата 4 кислева не випадає на середу у 4782 за жодним із календарів. Натомість, у 5382, за караїмським календарем Ю. Кокізова випадає. Епітафія підробна. У «Сефер Аввней Зіккарон» камінь носить номер 161 [270, с. 41]. С4-37 'і'0 ŤW ПХТП ЛЗЇЙЛ КУХ Уз Уї ІРТЛ Зр«1 У У1 '1 or ՈԱՁՅ Ут ROZO УЗ "з Уз'л'л ЛЗО7 pwn 1 .Манева ся- ш/ановного р/ава 2 .Якова старця п/ам’ять б/лагословенна с/ина р/ава Елія 201
З .(Паша) п/ам’ять б/лагословенна що помер дня 6-го 19 (числа) місяця 4 .Хешван года 4822, (1061 н.е.) від с/отворіння н/ехай д/уша б/уде у р/аю За жодним із календарів 19 хешвана не випадає на п’ятницю у 4822 р. Натомість, у 5422 випадає за караїмським календарем, підробка. За «Сефер Аввней
Зіккарон» цей камінь під №217, але в тексті, опублікованому А. Фірковичем, стоїть інший день тижня - понеділок [270, с. 53]. С4-52 'տնն ттл іртп іх,։?х ҺЬд .пхт лай/ папан ато pm ота hüsji 'у лхла՝? ն тлпх է՛տ кіз'л 'п'л'к'і 1. . 2. Це.сина ш/ановного р/ава Елія старця (та мужа?) н/ехай д/уша
й/ого б/уде у р/аю а 3. І помер в понеділок дня втішання64 4. (4)806 (І прийдеш ти до батьків своїх) від сотворения світу. Напис має сколи на початку, під час першої публікації його А. Фірковичем у «Сефер Аввней Зіккарон» під №239 був частково читабельним перший рядок зі словами «просвітлений і
прозваний.» [270, с. 59]. У Фірковича камінь датовано 4852 р., оскільки він підраховує числове значення всіх літер уривка віршу у 4-му рядку, а я враховую лише ті, над якими стоїть крапка-відмітка. У 4806 р. 10 ава за караїмським календарем припадає на вівторок, за рабиністичним ֊ на середу і на
неділю за давньосхідним. Напис може бути автентичним, але повністю перевірити його неможливо, як і всі камені з датою «віршем». 61 Літери напівстерто. 202
D4-9 ļvsn Πί ЛІЙ ^ նն пѕо”л рэ ТО» ն 'к dv птозз этол лай? ри?л7 'лЬЬ'з'л ΠΤϊ’Ρ 1. Це камінь 2. пані 3. Бікече д/оньки п/ана 4. Моше коєна 5. що померла в неділю, 2-го 6. хешвана року 4782 7. від сотворения світу н.д.б.з.у.в.ж У вказаний рік 2 хешвана припадає на середу за караїмським календарем та на неділю за «давньосхідним». Але у 5382 р. 2 хешвана теж припадає на неділю! Ми зіткнулися з випадком, коли календар не дає однозначної відповіді, хоча всі інші ознаки підтверджують підробку - шрифт, порівнюваний із каменями XVII ст., форма каменя - ступінчастий гробоподібний надгробок, витягнутий вздовж. Напис не публікувався А. Фірковичем. D4-51 Ірп ілз ^Kiaw 'ib bv птоап лк՜ 203
l’^D^ 'X 'Т 01’ юоп Уз рол л,։?х '՜ննն՚ո лтг՝7 'Л'Ул лз^ 1. Це мацева шановного рава Самуеля коєна та старця 2. Сина рава Елія коєна д.н.б.у.р. упокоївся дня 7 (шабат), 1 кислева 3. Року 4773 (1012 р.х) н.д.б.з.у.в.ж. Субота не випадає на перше кислева за жодним із трьох календарів у 4773 р., а за
караїмським випадає у 5373 р. У А. Фірковича в «Сефер Аввней Зіккарон» (№152) день тижня в написі - п’ятниця. Це явна помилка, на камені вирізано досить виразний «заїн», субота, а не «вав» (тобто, 6-й день, п’ятниця), як у «Сефер Аввней Зіккарон» [270, с. 40]. Камінь підробний. D4-52 IPX mi Էս
лхт. nWN 'Ъ'Т ’l’P рлг 'л. 'x'i 'Л 'X op Л-røl po Vxw лтг7 ն՚օՆ՚ո ліс? cour? 'л'о'х'і'л 1. .належить пані Арзу 2. доньці шановного Іцхака Леві вічна пам’ять, дружини 3. Самуїла коєна, що упокоїлась дня 1-го (неділя) 5-го 4. шевата року 4769 від сотворения 5. н.д.б.з.у.в.ж. У книзі «Сефер
Аввней Зіккарон», де цей напис було опубліковано під №150, у даті відсутній день тижня. Крім того, там присутня вступна фраза «Цей камінь.», і слово «донька» у 2-му рядку, які на сьогоднішній день не читаються. Разом із тим, пропущено абревіатуру «'x'l» у другому рядку [270, с. 40]. У вказаному на
камені році 5 шевата за караїмським календарем припадало на шабат, за давньосхідним - на неділю, як на камені, але у 5369 (1609 н.е) 204
також на неділю за звичайним караїмським. Таким чином, у цьому випадку календарна перевірка не дає нам повної ясності. D4-64 'п'з է® піп ρηα ’КР-ДО ПЛ-Ш й’Та дог лиц? т Կն 'Ут пт лазі ЕППѴ 'n 'K ИГ '©'Л Л107 Π3ϋ 'Уїл ՜՜րրէ ՛Ո՛Ծ 1. Знак цей ш/ановного р/ава 2. Авраама Сенекчі 3. В/ічна п/ам’ять с/ина
р/ава Иосифа н/ехай душа його с/почине у б/лагості 4. упокоївся дня 7-го суботу 5. похований дня 1-го (неділю) 5-го місяця 6. Тевета року (4)7 7. 65 від сотворения н.д.б.з. 8. в.ж. В «Сефер Авней Зіккарон» Фірковича, де цей напис опубліковано під №139, антропонім наприкінці другого рядка подано як
«Саадакчі», тоді як я прочитав як «Сенекчі» ֊ «той хто робить вила» або чи «той, хто робить списи». Слово в кінці четвертого рядка я прочитав як «шабат», дублювання «сімки» ֊ зайн, яка позначає суботу, у Фірковича надруковано «венакбар», «і був похований» [270, с. 38]. Дата на камені збігається за
так званим «давньосхідним» календарем у 4765 (1005 н.е.), не збігається за рештою календарів ані в цьому, ані у 1605 р., Tfiľýrrry f՛ ΤΛΟΠΐΙΙΰ ППТДтЧӀГӀПГШ T Тої» НОГЧІП TOt/OM^ Г\ Ո » r ^ TT 1 ΐ,“Λ Հ Т Є» O 205 TT Аѓ^ОГХТТ ОГЛ» ГТ»^»»»Ї
сумнівався в його автентичності, оскільки намагається перевірити дату каменя, користуючись рабиністичним календарем [279, с. 366-367]. Ю. Д. Кокізов у своїй праці лише згадує, що, на його думку, камінь є автентичним, і дата на ньому відповідає східному календарю [144, с. 47-48]. D5-57 Ի է՛ս՝ ПЗХЙЛ ЛХЇ лааа ηο? Ին тіл’ nrø ՛ոստէ 'т'з '7 dp Ին՚ճԻԻ ոտ՚րէ ԻԷՆԻ 1. Це надгробок п/ана 2. Єгуди сина пана Иосифа помер 3. дня 4-го (середа) 27 тишрея року 4. 4755 від сотворения світу н.д.б.з.у.в.ж. Напис опубліковано А. Фірковичем у «Сефер Аввней Зіккарон», №124 [270, с. 38]. Напис підробний, дата збігається лише за караїмським календарем і тільки у 5355 (1599 н.е.) році. D5-58 лкт лаѕап Ի лд ллох a է® 't ar mora rrøa '7նՆԻ nrø ո.է ն 'п'їїл ոտրէ 1. Це 206
2. надгробок 3. п/ані Єстер доньки п/ана 4. Моше померлої дня 7 (субота) 5. 20 (ава?) року 4754 6. Від сотворения, н.д.б.з.у.в.ж. Надгробок сумнівний. З одного боку, датування збігається лише за давньосхідним календарем у 4754 р. (994 н.е.). З іншого боку, останні два рядки напису вибито відчутно
іншою рукою і шрифтом ніж верхні, відрізняється навіть розмір літер. Крім того, напис відсутній у «Сефер Аввней Зіккарон», що є абсолютно неможливим із огляду на те, наскільки ретельно А. Фіркович опрацював цю ділянку цвинтаря. Викликає сумнів і дата. У 5-му рядку є місяць, який позначено двома
літерами. Це може бути тільки місяць ав, що пишеться через «алеф-бет» Але якщо друга літера дійсно «бет», то від першої залишився верхній елемент, якого в «алеф» немає. Звертає на себе увагу й те, наскільки нерівними є два останні рядки - в них навіть сусідні літери мають різний розмір. Через високу
ймовірність того, що останні рядки напису є фальшивкою, виготовленою вже після того, як Кокізов опублікував свій календар, камінь треба визнати сумнівним, як і всі камені, що їх не видали Фіркович або Хвольсон. D5-65 їдок ЛІЙ էր. птоз ՛էէ րրէտ 'i га rap’n 'т' ո՚ո ոյր բրո ր7ոէ 'т'э ն ur 1ЛЭ որո որտ
щщй ո՚րրէ '՜ն՚ճն՚ո Dim tj? էր 'р'р'» ՛էէ 1. .пані Естер 2. дорогоцінній, донці рава Єлії, вічна пам’ять, що померла 207
3. дня понеділка, 24 місяця хешван року 4807 4. від сотворения, жінка Моше коєна 5. вічна пам’ять, з святої громади міста Мангуп, н.д.б.з.у.в.ж. Текст епітафії опубліковано в збірці «Аввней Зіккарон» під №200 [270, с. 50], Дата відповідає 27 жовтня 1046 р., і в цей рік 24 хешвана за караїмським
календарем дійсно випало на неділю, тоді як у 1646 на понеділок, як в тексті. А. Федорчук та Д. Шапіро, що пропонують вважати напис сфальшованим, і датують його 1646 р., хочуть також співвіднести його з надгробком Моше коєна з Мангупа, датованого 1604-1605 рр [317, р. 60]. Календар вказує на
фальшивку. С6-6 'Ут рт рпѕ 'ί лп з^па 'a է^ р’хп пт ■пю 'n 'N ПУЛ ППОЭ2 'Ут пэрп npr 'n лиги 'Ոն՚ճն՚Ո птг՝? 'nWn ЛЈ^ 1. Це камінь пані Менушек доньки пана Чадока старця п/ам’ять б/благословенна 2. дружина пана Якова Кабара п/ам’ять б/благословенна що померла дня неділі, 8-го адара 3. року 4768 від
сотворения світу н.д.б.з.у в.ж. Текст епітафії вперше опублікував А. Фіркович у «Сефер Аввней Зіккарон» під №149, при цьому між опублікованим і реальним текстом є суттєві розбіжності [270, с. 39-40]. Так, у «Сефер Аввней Зіккарон» відсутній день тижня, а місяць прочитано як «веадар», тобто
високосний, додатковий адар, тоді як на камені чітко читається «ламед», тобто «-у» адар. За календарем Ю. Кокізова у вказаному році 8 адара випадає на середу, за давньосхідним - на суботу. Натомість, у 5368 р. 8 адара за караїмським 208
календарем - це неділя. Камінь підробний, справжня дата за григоріанським календарем - 1608 р. С6-7 'Ут пли 'ոն πηρπ зра1 'n ^ psn пт ппт7 потрл nata ’птрл^ 'n ն αν поза 'л'їа'їл 1. Камінь цей пана Якова Кабара сина рава Менахема п/ам’ять б/благословенна 2. Що помер дня вівторка, 5 тішрея, року 4768 від сотворения 3. н.д.б.з.у.в.ж. Текст епітафії вперше опубліковано А. Фірковичем у «Сефер Аввней Зіккарон» під №147 [270, с. 39]. Під цим каменем поховано чоловіка жінки, якій присвячено попередню епітафію. Не дивно, що цей камінь теж підробний, і календар показує це настільки ж ясно, як і в попередньому випадку - 5 тішрея не випадає на вівторок ані за караїмським звичайним, ані за давньосхідним календарем у 4768 р., але випадає за звичайним караїмським у 5368 р. Камінь підробний, справжня дата за цивільним календарем 1608 р. С6-73 Trø .Φϋ л. .'տն-Յէտո їло щр. . ТРЗЗ паз позл рзп. ѕпп тркпз 'к арз пзіа таз 'п'з'х'їл птг7 'у'тр'л літр пага 1. Камінь 209
2. .цей?. З. . Моше? коена нещасного н\ехай д\уша й\ого б\уде у р\аю. 4. . коєна що помер з гіркою душею. 5. . про синів своїх говорячи дня неділі, першого місяця 6. втішання (ав) року 4790 від сотворения світу н д.й.б.з.у.в.ж. Епітафію видано у «Сефер Аввней Зіккарон» під №173, у
книжці вона значно повніша. У опублікованому у 1872 р. тексті епітафії є втрати лише на початку четвертого рядка [270, с. 44]. 1 ава випадає у неділю в 4790 р. за звичайним караїмським календарем і не випадає у 5390 як за караїмським, так і за рабиністичним. Календар показує автентичність пам’ятки.
D6-5 ірт pus 'ոն ил^ рт рпг 'm "ï՜ irsi пхт^ 'й'кг'л ллі՛ pť? ՛օն ն пг та նն՚տն՚ո 1. Камінь цей Іцхака старця привратника сина рава Чадока старця 2. упокоївся дня 2 (понеділок) 29 нісана року 4773 від сотворіння світу 3. н.д.б.з.у.в.ж. У А. Фірковича цей камінь має №153, але в опублікованому ним
тексті епітафії пропущено слово «старець» у першому рядку [270, с. 40]. Дата збігається з календарем, 29 нісана за звичайним караїмським календарем припадає на понеділок у 4773 (1013 н.е.). У 5373 - на суботу. Таким чином, вказана на камені дата повністю відповідає караїмському календарю. При цьому,
досвід, отриманий на ідентичних за формою шрифта й типом надгробках (наприклад, D4-51) свідчить про явну примітивну підробку! Крім того, похований, найімовірніше, згадується в підробній епітафії С6-6. Відповіддю на те, чому цього разу календар зраджує нам, може бути переробка числа місяця. Зверніть
увагу на фотографію - на ній добре видно, що день тижня та число місяця вибито на камені впритул, без
проміжку, чого ми не бачимо на інших каменях. Нацбільш імовірно, що букву між «бет» - понеділок і 210
«тет» - «9», було вибито пізніше. Справжня дата, що збігається з караїмським календарем, - понеділок, 9 нісана 5373 р. (1613). D6-28 .է՛տ П.ЛЗХ հ՚շ էս? ЛХ1Л 31ХП 'x'i Ί пт ո.'Ут ρτ min1 հհն նննն՚ո ոփրէ 'п'э'и/'л mu? ļom І. Камінь цей ш/ановного р/ава Авраама Ал. 2. с/ина ш/ановного р/ава Єгуди старця п/ам’ять б/лагословенна упокоївся дня 3 (вівторок), 11 3. нісана року 4788 (1028 р.х) від сотворіння світу н.д.й.б.з.у.в.ж. У вказаний рік 11 нісана випадало на вівторок, як за рабині стичним, так і звичайним караїмським календарем. У 5388 на п’ятницю за рабиністичним, на суботу за караїмським. А. Фіркович, що опублікував напис під №167, прочитав антропонім наприкінці першого рядка як «Алпакчі» [270, с. 43]. Календар вказує на автентичність пам’ятника. D6-60 ՛ո էս; ո՜ р^п ’□է ninan pnu1 ’Յէ стик ’nb b'1 b Dl1 ՈՃՁՅ muzu էւէ«է ՈՈ’րէ 'T’O'UZ'n 'л'Ух'їл I. Камінь цей п/ана 2. Іцхака молодого левіта 211
З. с/ина р/ава Абрахама левіта 4. помер у вівторок 12 5. елуляроку 6. 4767 від сотворения 7. н.д.й.б.з.у.в.ж. За караїмським календарем 12 елуля у 4767 році випадає на четвер, за давньосхідним ֊ на понеділок. А от у 5367 р. випадає якраз на вівторок. Таким чином, камінь підробний. До особливостей тексту належить знак у вигляді тризубця на початку нижнього рядка. А. Фірковичем напис не видавався. D6-61 χίτϊ 'T 'Τα ΊΠ.Χ 'a ^ ~т рѕп лдг УіУхУѕ 'т dp плазз Уз 'л'зУУл птгз Уо'Ул 1. Камінь цей п/аиі (Естер?) д/оньки р/ава с/тарця Езри 2. н/ехай д/уша ї/ї б/уде у р/аю що померла дня суботнього 10 елуля року 3. 4761 від сотворения н.д.ї.б.з.у.в.ж. За караїмським календарем 10 елуля у 4761 році випадає на понеділок, за давньосхідним - на суботу, як на камені. А от у 5361 р. випадає на п’ятницю. Тобто, камінь, радше, автентичний, і датується 1001 р. н.е. Епітафію вперше видав Д. Хвольсон під №22 і також вважав її автентичною [279, с. 236]. С7-27 .ЛЗ У^ лхт. □тз лозз Уз аз. 'л'л'з'з 'ЗУУЛ ЛЗК7 ’’ЛЇГЛ7 '3'3 'П УзУїл m’S’1? 1. .цей шановного рава. 212
2. сина шановного вчителя рава мудрого д/уша й/ого н/ехай б/уде у р/аю упокоївся дня 3. четверга, 22 тішрея року 4793 4. від сотворения н.д.б.з.у.в.ж. У «Сефер Аввней Зіккарон» цей напис опубліковано під №179 [270, с. 46]. Очевидно, стан збереження надгробку був тоді значно кращим, Фіркович наводить імена покійного та його батька- Йосиф та Іцхак. Пам’ятник не відповідає жодному календареві у 4793 р., тоді як у 5393 р. 22 тішрея випадало на вівторок за звичайним караїмським календарем. Отже, календар у цьому випадку вказує на підробку. D7-24 Ո8Ո дя ПЗХаЛ սԷյո ma nn пзютп '«'տն npr հ՛ո Ipï ггрк ла?х 'ť1 'i пт пкоэд лют ’pl’?«’? лтгр 'т'пѴл 'л'з'х'л'л 1. І це 2. надгробок 3. пані Довлет 4. поважної доньки 5. ш\ановного п\ава Іцхака н\ехай д\ѵша й\ого б\ѵде v о\аю 213
6. дружини Еліягу старця 7. що впокоїлася в п’ятницю, 17 8. елулароку 9. 4784 від сотворения 10. Н д.ї.б.з.у.в.ж. Напис опублікував А. Фіркович у «Сефер Аввней Зіккарон» під №165. Відмінність полягає в інакше переданій евлогії наприкінці п’ятого рядка [270, с. 42]. Перевірка за календарями не дає
однозначного результату, дата відповідає календарю у 4784 р. якщо перевіряти за «давньосхідним» календарем 5384 (1625) за звичайним караїмським. Камінь сумнівний. D7-37 -«P iv app. '՜օ μ Vt ipm հո՜« հաձյ Ѵт топ ІрТГї ПЙ^ лд^ іѴоз՝? ’n’’ 'x ai1 'п'їл'л 1. . поставлений на могилі 2. Мордехая
старця п/ам’ять б/лагословенна син ш/ановного п/ана 3. Шломо старця п/ам’ять б/лагословенна помер 4. в неділю 18 кислева року 5. 4858 Епітафія видавалася А. Фірковичем у «Сефер Аввней Зіккарон», №226, у публікації повністю наведено перший рядок [270, с. 55-56]. Дата на камені не узгоджується зі
звичайним караїмським календарем у 4858 р., але збігається за давньосхідним. Не збігається у 5458 р. Від визнання епітафії автентичною застерігає як шрифт, чіткий та читабельний, так і різночитання в даті - сам А. Фіркович прочитав її як 4828. Чому третю літеру він читав як «каф» а не 214
«нун» - загадка. Календар показує, що якщо його варіант прочитання дати вірний, дата на камені дійсно перебита з 5428 р. D7-43 'a х’Л’ лт лиж Խ дл ррѕл паззл ліга 'п'з лз 'տն плах лжз зю Հօն dp лта 'Ут 'п'з'х'їл 'р'э"? 'з'л 'Уз'и? 1. Камінь цей Господа бачить п/ані 2. Естер н/ехай д/уша ї/ї б/уде у р/аю доньки ш/ановного п/ана Моше поважного 3. п/ам’ять б/лагословенна померла в понеділок 26 ава року 4. добрий розум (4752) за малим зчисленням Н д.ї.б.з.у.в.ж. Камінь не відповідає календареві, 26 ава у 4752 р. випадало на п’ятницю за звичайним та четвер за давньосхідним календарем. Імовірно, це підробка. D8-1 зл iw лзгал 'п'з'з ηοτ 'п'з' mn -İÜ-зл 7т Ъхпаи? лай? титл1? 'з 'x nr ΙΟΊ 'Л'З'ї'ЇЛ 'К'зѴЛ 1. Пам’ятник цей 2. юнака ш/ановного п/ана Иосифа с/ина ш/ановного п/ана 3. Шмуеля п/ам’ять б/лагословенна і впокоївся 4. В неділю 20 тішрея року 5. 4781 Н д.й.б.з.у.в.ж. П/ам’ять й/ого н/ехай б/уде б/лагословенна 215
Пам’ятник уперше опублікував А. Фіркович у «Сефер Аввне Зіккарон» під номером 100. Відмінність у тексті полягає в тоуігцо А. Фіркович прочитав дату як «2 тішрея», тоді як на камені ясно видно «20» [270, с. ЗО]. Ю. Кокізов опублікувавши цей пам’ятник під №34, також прочитав дату «20» [144, с. 4344].
20 тішрея випадає на неділю у 4721 р. за звичайним караїмським календарем, у 5321 р. воно випадає на четвер. Камінь без сумнівів автентичний, це найстаріший камінь, виявлений і верифікований автором на цвинтарі. Дата відповідає 961 р. В10-30 .ю гп^тпр π ПТО” 'q лз лага п-іизїп ΠΊΧ’՝? 'Э'Р’Л 1. Це
могила Сари Хатун 2. Доньки пана Єшуа 3. Що померла року 4. 4580 творіння. Епітафію опубліковано в «Сефер Аввней Зіккарон» під №48. Одна з епітафій, про які А. Фіркович стверджує, що до них треба застосовувати т.зв. «старокримську еру», яка на 151 рік відрізняється від звичайної ери «від створення
світу». Отож, камінь він датував 669 р. н.е., за звичайним календарем датування відповідало б 820-821 рр. Оскільки в епітафії відсутнє повне датування числа місяця і дня тижня, перевірка за допомогою календаря неможлива. Дан Шапіро та Артем Федорчук відносять подібні епітафії з сусідніх надгробків
до XV ст., вважаючи, що віднесення їх до XI століття було наслідком різноманітних маніпуляцій із датами на них [317, с. 43-44] Підсумуємо результати календарного аналізу. З 32 наведених вище епітафій у 14 випадках календар з усією очевидністю вказує на підробки. У трьох випадках календар не дає
однозначної відповіді - дата епітафії збігається з календарем за обома можливими варіантами датування. Це
спостерігається в епітаййях №D4-9. D4-52. D7-24. Зауважимо, шо v нашого попепелника. 216
Ю. Кокізова, подібних випадків було два на 44 перевірені епітафії. Доводиться констатувати, що подібні збіги зумовлено фундаментальним недоліком методу. У чотирьох випадках ми спостерігаємо спроби виправити число місяця чи день тижня в епітафіях на такі, що збігалися б із календарем - D3-20, С4-18,
D6-5, D7-37. У всіх чотирьох випадках підробку зраджує календар, вигляд перебитих літер, а також той факт, що написи ідентичні за формою шрифта до сусідніх пам’ятників XVII ст. Так, епітафія каменю №D7-37 ідентична за шрифтом із епітафією каменю №С4-37, календарна перевірка якої однозначно вказує на
підробку. Аналогічно, камінь №D 3-20 має своїх «двійників» серед каменіві датованих пізнішими століттями, наприклад, С6-76. Враховуючи розміри міста Чуфут-Кале, у цих випадках доцільно говорити навіть не про стиль чи шрифт, а просто про руку одного майстра, що вирізьбив ці епітафії. Вони є не
сумнівними, а однозначними підробками, які виготовив, А. Фіркович. опублікував і, ймовірно, Залишається нез’ясованим, хто саме намагався привести датування цих надгробків у відповідність із календарем. Якби це був сам Фіркович, якщо припустити, що він самотужки спромігся розрахувати календар,
виникає питання: чому він не робив подібних виправлень для всіх опублікованих епітафій? Якщо ж це робило наступне покоління караїмської інтелігенції, керуючись таблицями Ю. Кокізова, чому дата в цих епітафіях із «Сефер Аввней Зіккарон» збігається з календарем? На щастя, спроби подібних виправлень
календаря легко помітні. Особливо обережно слід ставитися до надгробків, які не було опубліковано до видання
календаря Ю. Кокізова. Як показує приклад епітафії з каменя №D5- 58, можливість того, що особа, яка усвідомлює важливість календарної проблеми й має в руках такий інструмент, як календар Ю. Кокізова, спробує виготовити підробні епітафії, які відповідатимуть караїмському календареві, є цілком реальною. Як ми бачимо на прикладі каменів, «знайдених» і опублікованих Н. Бабалікашвілі (усі десять є очевидними підробками) [15], важко припустити, що на ділянках цвинтаря, на яких працювали А. Фіркович та Д. Хвольсон, можна знайти не помічену ними автентичну пам’ятку. 217
До недоліків застосованого календарного методу слід віднести також його неспроможність повної перевірки каменів з датуванням віршем. Таким чином, ми нездатні підтвердити або заперечити автентичність каменів №№С4-52 і Е1126. Усвідомлюючи цей недолік, Д. Хвольсон залишав ці епітафії «без уваги», як і
камені без повної дати з числом місяця і днем тижня [279, с. 21]. Ю. Кокізов пробував обстоювати їхню автентичність, щоправда, не надто переконливо, що видно з різниці підходів його і Д. Хвольсона до пам’ятників №№80 і 91 за «Сефер Аввней Зіккарон» [144, с. ЗО, 35]. Нарешті, п'ять пам’ятників, які
пройшли календарну перевірку - це №№ D4-64, D6-28, D6-61, С6-73, D8-1. Усі уперше опублікували ще в XIX ст. А. Фіркович чи/та Д. Хвольсон. Всі вони помітно відрізняються як станом напису, так і шрифтом, від сусідніх підробок із датою, перебитою з XVI- XVII ст. Знахідка цих надгробків і аналіз
їхнього календаря захищають наукову репутацію Д Хвольсона та ІО. Кокізова, які вважали, що, незважаючи на підробки А. Фірковичем дат опублікованих ним пам’ятників, на цвинтарі Чуфут-Кале можуть бути автентичні середньовічні пам’ятки. Ці п’ять надгробків дозволяють припускати, що цвинтар Чуфут-Кале
використовувався караїмами в дотатарську епоху. Щоправда, три з них типологічно схожі до надгробків 17 ст. за формою. Але D8-1 та D4-64, відрізняються за формою від інших, наближаючись, радше, до ранньосередньовічних юдейських надгробків, знайдених на південному березі ֊ у Партеніті, Алушті, до
одиночного надгробка з розкопок базиліки на Мангупі, та деяких знахідок із району Керченської протоки. 218
УДК 94(=512.143)(477.75):930]”17/20”(043.5) 07.00.06 - історіографія, джерелознавство спеціальні історичні дисципліни 03 Гуманітарні науки Рецензент: Черноіваненко Віталій Віталієвич, кандидат історичних наук, стар ший науковий співробітник відділу фонду юдаїки Інституту рукопису Націо нальної
бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. Максим Мартин «Хозарський міф» в історичній думці та національному дискурсі кримських караїмів (кінець XVIII - початок XXI ст.). [Текст ]: Монографія / Μ. Мартин. Дрогобич : Дрогобицький державний педагогічний університет ім. І. Франка, 2022.-222 с.
Монографію присвячено комплексному міждисциплінарному дослідженню функціонування так званої хозарської теорії походження кримських караїмів як історіографічної концепції та інтегральної частини національної ідентичності цієї етноконфесійної групи. Досліджено траєкторію розвитку хозарської теорії в
історичній думці, від домінування в історіографії до критики і, зрештою повної ревізії та заперечення. Теорію деконструйовано як історіографічний міф, що кілька десятиліть існував винятково завдяки усталеній традиції, ігноруючи дані відомих джерел. Maksym Martyn “Khazarian Myth” in Historycal
Thought and the National Sdentity of the Crimean Karaites. [Text] : Monograph / Μ. Martyn - Drohobych : Ivan Franko Drohobych State Pedagogical University, 2022. - 222 pages. The monograph is dedicated to a complex interdisciplinary study of the functioning of the so-called Khazar theory of the
origin of the Crimean Karaites as a historiographical concept and an integral part of the national identity of the
Crimean Karaites. The trajectory of the development of Khazar theory in historical thought, from dominance in historiography to criticism, and, finally, a complete revision and denial, is studied. The theory is deconstructed as a historiographical myth that for several decades existed only due to an established tradition, ignoring the data of known sources. ISBN 978-617-28-9771-6 © Мартин Μ., 2022 |
| any_adam_object | 1 |
| any_adam_object_boolean | 1 |
| author | Martyn, Maksym Mykolajovyč ca. 20./21. Jh |
| author_GND | (DE-588)1282651692 |
| author_facet | Martyn, Maksym Mykolajovyč ca. 20./21. Jh |
| author_role | aut |
| author_sort | Martyn, Maksym Mykolajovyč ca. 20./21. Jh |
| author_variant | m m m mm mmm |
| building | Verbundindex |
| bvnumber | BV048847324 |
| ctrlnum | (OCoLC)1372480104 (DE-599)BVBBV048847324 |
| era | Geschichte gnd |
| era_facet | Geschichte |
| format | Book |
| fullrecord | <?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?><collection xmlns="http://www.loc.gov/MARC21/slim"><record><leader>03545nam a2200541 c 4500</leader><controlfield tag="001">BV048847324</controlfield><controlfield tag="003">DE-604</controlfield><controlfield tag="005">20230512 </controlfield><controlfield tag="007">t</controlfield><controlfield tag="008">230307s2022 a||| |||| 00||| ukr d</controlfield><datafield tag="020" ind1=" " ind2=" "><subfield code="a">9786172897716</subfield><subfield code="9">978-617-28-9771-6</subfield></datafield><datafield tag="035" ind1=" " ind2=" "><subfield code="a">(OCoLC)1372480104</subfield></datafield><datafield tag="035" ind1=" " ind2=" "><subfield code="a">(DE-599)BVBBV048847324</subfield></datafield><datafield tag="040" ind1=" " ind2=" "><subfield code="a">DE-604</subfield><subfield code="b">ger</subfield><subfield code="e">rda</subfield></datafield><datafield tag="041" ind1="0" ind2=" "><subfield code="a">ukr</subfield></datafield><datafield tag="049" ind1=" " ind2=" "><subfield code="a">DE-12</subfield></datafield><datafield tag="084" ind1=" " ind2=" "><subfield code="a">OST</subfield><subfield code="q">DE-12</subfield><subfield code="2">fid</subfield></datafield><datafield tag="100" ind1="1" ind2=" "><subfield code="6">880-01</subfield><subfield code="a">Martyn, Maksym Mykolajovyč</subfield><subfield code="d">ca. 20./21. Jh.</subfield><subfield code="e">Verfasser</subfield><subfield code="0">(DE-588)1282651692</subfield><subfield code="4">aut</subfield></datafield><datafield tag="245" ind1="1" ind2="0"><subfield code="6">880-03</subfield><subfield code="a">"Chozarsʹkyj mif" v istoryčnij dumci ta nacionalʹnomu dyskursi krymsʹkych karaïmiv</subfield><subfield code="b">(kinecʹ XVIII-počatok XXI st.) = "Khazarian myth" in historical thought and the national identity of the Crimean Karaites</subfield><subfield code="c">Maksym Martyn ; Drohobycʹkyj deržavnyj pedahohičnyj universytet imeni Ivana Franka</subfield></datafield><datafield tag="246" ind1="1" ind2="1"><subfield code="a">"Khazarian myth" in historical thought and the national identity of the Crimean Karaites</subfield></datafield><datafield tag="264" ind1=" " ind2="1"><subfield code="6">880-04</subfield><subfield code="a">Drohobyč</subfield><subfield code="b">Drohodycʹkyj deržavnyj pedahohičnyj universytet imeni Ivana Franka</subfield><subfield code="c">2022</subfield></datafield><datafield tag="300" ind1=" " ind2=" "><subfield code="a">221 Seiten</subfield><subfield code="b">Illustration</subfield></datafield><datafield tag="336" ind1=" " ind2=" "><subfield code="b">txt</subfield><subfield code="2">rdacontent</subfield></datafield><datafield tag="337" ind1=" " ind2=" "><subfield code="b">n</subfield><subfield code="2">rdamedia</subfield></datafield><datafield tag="338" ind1=" " ind2=" "><subfield code="b">nc</subfield><subfield code="2">rdacarrier</subfield></datafield><datafield tag="546" ind1=" " ind2=" "><subfield code="a">Text ukrainisch. Zusammenfassung in englischer Sprache</subfield></datafield><datafield tag="546" ind1=" " ind2=" "><subfield code="b">Kyrillische Schrift</subfield></datafield><datafield tag="648" ind1=" " ind2="7"><subfield code="a">Geschichte</subfield><subfield code="2">gnd</subfield><subfield code="9">rswk-swf</subfield></datafield><datafield tag="650" ind1="0" ind2="7"><subfield code="a">Karäer</subfield><subfield code="0">(DE-588)4163300-3</subfield><subfield code="2">gnd</subfield><subfield code="9">rswk-swf</subfield></datafield><datafield tag="650" ind1="0" ind2="7"><subfield code="a">Chasaren</subfield><subfield code="0">(DE-588)4009796-1</subfield><subfield code="2">gnd</subfield><subfield code="9">rswk-swf</subfield></datafield><datafield tag="689" ind1="0" ind2="0"><subfield code="a">Karäer</subfield><subfield code="0">(DE-588)4163300-3</subfield><subfield code="D">s</subfield></datafield><datafield tag="689" ind1="0" ind2="1"><subfield code="a">Chasaren</subfield><subfield code="0">(DE-588)4009796-1</subfield><subfield code="D">s</subfield></datafield><datafield tag="689" ind1="0" ind2="2"><subfield code="a">Geschichte</subfield><subfield code="A">z</subfield></datafield><datafield tag="689" ind1="0" ind2=" "><subfield code="5">DE-604</subfield></datafield><datafield tag="710" ind1="2" ind2=" "><subfield code="6">880-02</subfield><subfield code="a">Drohobycʹkyj deržavnyj pedahohičnyj universytet imeni Ivana Franka</subfield><subfield code="0">(DE-588)10031988-9</subfield><subfield code="4">isb</subfield></datafield><datafield tag="856" ind1="4" ind2="2"><subfield code="m">Digitalisierung BSB München 19 - ADAM Catalogue Enrichment</subfield><subfield code="q">application/pdf</subfield><subfield code="u">http://bvbr.bib-bvb.de:8991/F?func=service&doc_library=BVB01&local_base=BVB01&doc_number=034112655&sequence=000001&line_number=0001&func_code=DB_RECORDS&service_type=MEDIA</subfield><subfield code="3">Inhaltsverzeichnis</subfield></datafield><datafield tag="856" ind1="4" ind2="2"><subfield code="m">Digitalisierung BSB München 19 - ADAM Catalogue Enrichment</subfield><subfield code="q">application/pdf</subfield><subfield code="u">http://bvbr.bib-bvb.de:8991/F?func=service&doc_library=BVB01&local_base=BVB01&doc_number=034112655&sequence=000003&line_number=0002&func_code=DB_RECORDS&service_type=MEDIA</subfield><subfield code="3">Literaturverzeichnis</subfield></datafield><datafield tag="856" ind1="4" ind2="2"><subfield code="m">Digitalisierung BSB München 19 - ADAM Catalogue Enrichment</subfield><subfield code="q">application/pdf</subfield><subfield code="u">http://bvbr.bib-bvb.de:8991/F?func=service&doc_library=BVB01&local_base=BVB01&doc_number=034112655&sequence=000005&line_number=0003&func_code=DB_RECORDS&service_type=MEDIA</subfield><subfield code="3">Abstract</subfield></datafield><datafield tag="880" ind1="1" ind2=" "><subfield code="6">100-01/(N</subfield><subfield code="a">Мартин, Максим Миколайович</subfield><subfield code="a">ut</subfield></datafield><datafield tag="880" ind1="2" ind2=" "><subfield code="6">710-02/(N</subfield><subfield code="a">Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка</subfield><subfield code="4">4isb</subfield></datafield><datafield tag="880" ind1="1" ind2="0"><subfield code="6">245-03/(N</subfield><subfield code="a">"Хозарський міф" в історичній думці та національному дискурсі кримських караїмів</subfield><subfield code="b">(кінець XVIII-початок XXI ст.)</subfield><subfield code="c">Максим Мартин ; Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка</subfield></datafield><datafield tag="880" ind1=" " ind2="1"><subfield code="6">264-04/(N</subfield><subfield code="a">Дрогобич</subfield><subfield code="b">Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка</subfield><subfield code="c">2022</subfield></datafield><datafield tag="940" ind1="1" ind2=" "><subfield code="f">sla</subfield></datafield><datafield tag="940" ind1="1" ind2=" "><subfield code="n">oe</subfield></datafield><datafield tag="940" ind1="1" ind2=" "><subfield code="q">BSB_NED_20230511</subfield></datafield><datafield tag="999" ind1=" " ind2=" "><subfield code="a">oai:aleph.bib-bvb.de:BVB01-034112655</subfield></datafield><datafield tag="942" ind1="1" ind2="1"><subfield code="c">306.09</subfield><subfield code="e">22/bsb</subfield><subfield code="g">477</subfield></datafield><datafield tag="942" ind1="1" ind2="1"><subfield code="c">900</subfield><subfield code="e">22/bsb</subfield><subfield code="g">477</subfield></datafield></record></collection> |
| id | DE-604.BV048847324 |
| illustrated | Illustrated |
| index_date | 2024-07-03T21:39:19Z |
| indexdate | 2024-07-10T09:47:42Z |
| institution | BVB |
| institution_GND | (DE-588)10031988-9 |
| isbn | 9786172897716 |
| language | Ukrainian |
| oai_aleph_id | oai:aleph.bib-bvb.de:BVB01-034112655 |
| oclc_num | 1372480104 |
| open_access_boolean | |
| owner | DE-12 |
| owner_facet | DE-12 |
| physical | 221 Seiten Illustration |
| psigel | BSB_NED_20230511 |
| publishDate | 2022 |
| publishDateSearch | 2022 |
| publishDateSort | 2022 |
| publisher | Drohodycʹkyj deržavnyj pedahohičnyj universytet imeni Ivana Franka |
| record_format | marc |
| spelling | 880-01 Martyn, Maksym Mykolajovyč ca. 20./21. Jh. Verfasser (DE-588)1282651692 aut 880-03 "Chozarsʹkyj mif" v istoryčnij dumci ta nacionalʹnomu dyskursi krymsʹkych karaïmiv (kinecʹ XVIII-počatok XXI st.) = "Khazarian myth" in historical thought and the national identity of the Crimean Karaites Maksym Martyn ; Drohobycʹkyj deržavnyj pedahohičnyj universytet imeni Ivana Franka "Khazarian myth" in historical thought and the national identity of the Crimean Karaites 880-04 Drohobyč Drohodycʹkyj deržavnyj pedahohičnyj universytet imeni Ivana Franka 2022 221 Seiten Illustration txt rdacontent n rdamedia nc rdacarrier Text ukrainisch. Zusammenfassung in englischer Sprache Kyrillische Schrift Geschichte gnd rswk-swf Karäer (DE-588)4163300-3 gnd rswk-swf Chasaren (DE-588)4009796-1 gnd rswk-swf Karäer (DE-588)4163300-3 s Chasaren (DE-588)4009796-1 s Geschichte z DE-604 880-02 Drohobycʹkyj deržavnyj pedahohičnyj universytet imeni Ivana Franka (DE-588)10031988-9 isb Digitalisierung BSB München 19 - ADAM Catalogue Enrichment application/pdf http://bvbr.bib-bvb.de:8991/F?func=service&doc_library=BVB01&local_base=BVB01&doc_number=034112655&sequence=000001&line_number=0001&func_code=DB_RECORDS&service_type=MEDIA Inhaltsverzeichnis Digitalisierung BSB München 19 - ADAM Catalogue Enrichment application/pdf http://bvbr.bib-bvb.de:8991/F?func=service&doc_library=BVB01&local_base=BVB01&doc_number=034112655&sequence=000003&line_number=0002&func_code=DB_RECORDS&service_type=MEDIA Literaturverzeichnis Digitalisierung BSB München 19 - ADAM Catalogue Enrichment application/pdf http://bvbr.bib-bvb.de:8991/F?func=service&doc_library=BVB01&local_base=BVB01&doc_number=034112655&sequence=000005&line_number=0003&func_code=DB_RECORDS&service_type=MEDIA Abstract 100-01/(N Мартин, Максим Миколайович ut 710-02/(N Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка 4isb 245-03/(N "Хозарський міф" в історичній думці та національному дискурсі кримських караїмів (кінець XVIII-початок XXI ст.) Максим Мартин ; Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка 264-04/(N Дрогобич Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка 2022 |
| spellingShingle | Martyn, Maksym Mykolajovyč ca. 20./21. Jh "Chozarsʹkyj mif" v istoryčnij dumci ta nacionalʹnomu dyskursi krymsʹkych karaïmiv (kinecʹ XVIII-počatok XXI st.) = "Khazarian myth" in historical thought and the national identity of the Crimean Karaites Karäer (DE-588)4163300-3 gnd Chasaren (DE-588)4009796-1 gnd |
| subject_GND | (DE-588)4163300-3 (DE-588)4009796-1 |
| title | "Chozarsʹkyj mif" v istoryčnij dumci ta nacionalʹnomu dyskursi krymsʹkych karaïmiv (kinecʹ XVIII-počatok XXI st.) = "Khazarian myth" in historical thought and the national identity of the Crimean Karaites |
| title_alt | "Khazarian myth" in historical thought and the national identity of the Crimean Karaites |
| title_auth | "Chozarsʹkyj mif" v istoryčnij dumci ta nacionalʹnomu dyskursi krymsʹkych karaïmiv (kinecʹ XVIII-počatok XXI st.) = "Khazarian myth" in historical thought and the national identity of the Crimean Karaites |
| title_exact_search | "Chozarsʹkyj mif" v istoryčnij dumci ta nacionalʹnomu dyskursi krymsʹkych karaïmiv (kinecʹ XVIII-počatok XXI st.) = "Khazarian myth" in historical thought and the national identity of the Crimean Karaites |
| title_exact_search_txtP | "Chozarsʹkyj mif" v istoryčnij dumci ta nacionalʹnomu dyskursi krymsʹkych karaïmiv (kinecʹ XVIII-počatok XXI st.) = "Khazarian myth" in historical thought and the national identity of the Crimean Karaites |
| title_full | "Chozarsʹkyj mif" v istoryčnij dumci ta nacionalʹnomu dyskursi krymsʹkych karaïmiv (kinecʹ XVIII-počatok XXI st.) = "Khazarian myth" in historical thought and the national identity of the Crimean Karaites Maksym Martyn ; Drohobycʹkyj deržavnyj pedahohičnyj universytet imeni Ivana Franka |
| title_fullStr | "Chozarsʹkyj mif" v istoryčnij dumci ta nacionalʹnomu dyskursi krymsʹkych karaïmiv (kinecʹ XVIII-počatok XXI st.) = "Khazarian myth" in historical thought and the national identity of the Crimean Karaites Maksym Martyn ; Drohobycʹkyj deržavnyj pedahohičnyj universytet imeni Ivana Franka |
| title_full_unstemmed | "Chozarsʹkyj mif" v istoryčnij dumci ta nacionalʹnomu dyskursi krymsʹkych karaïmiv (kinecʹ XVIII-počatok XXI st.) = "Khazarian myth" in historical thought and the national identity of the Crimean Karaites Maksym Martyn ; Drohobycʹkyj deržavnyj pedahohičnyj universytet imeni Ivana Franka |
| title_short | "Chozarsʹkyj mif" v istoryčnij dumci ta nacionalʹnomu dyskursi krymsʹkych karaïmiv |
| title_sort | chozarsʹkyj mif v istorycnij dumci ta nacionalʹnomu dyskursi krymsʹkych karaimiv kinecʹ xviii pocatok xxi st khazarian myth in historical thought and the national identity of the crimean karaites |
| title_sub | (kinecʹ XVIII-počatok XXI st.) = "Khazarian myth" in historical thought and the national identity of the Crimean Karaites |
| topic | Karäer (DE-588)4163300-3 gnd Chasaren (DE-588)4009796-1 gnd |
| topic_facet | Karäer Chasaren |
| url | http://bvbr.bib-bvb.de:8991/F?func=service&doc_library=BVB01&local_base=BVB01&doc_number=034112655&sequence=000001&line_number=0001&func_code=DB_RECORDS&service_type=MEDIA http://bvbr.bib-bvb.de:8991/F?func=service&doc_library=BVB01&local_base=BVB01&doc_number=034112655&sequence=000003&line_number=0002&func_code=DB_RECORDS&service_type=MEDIA http://bvbr.bib-bvb.de:8991/F?func=service&doc_library=BVB01&local_base=BVB01&doc_number=034112655&sequence=000005&line_number=0003&func_code=DB_RECORDS&service_type=MEDIA |
| work_keys_str_mv | AT martynmaksymmykolajovyc chozarsʹkyjmifvistorycnijdumcitanacionalʹnomudyskursikrymsʹkychkaraimivkinecʹxviiipocatokxxistkhazarianmythinhistoricalthoughtandthenationalidentityofthecrimeankaraites AT drohobycʹkyjderzavnyjpedahohicnyjuniversytetimeniivanafranka chozarsʹkyjmifvistorycnijdumcitanacionalʹnomudyskursikrymsʹkychkaraimivkinecʹxviiipocatokxxistkhazarianmythinhistoricalthoughtandthenationalidentityofthecrimeankaraites AT martynmaksymmykolajovyc khazarianmythinhistoricalthoughtandthenationalidentityofthecrimeankaraites AT drohobycʹkyjderzavnyjpedahohicnyjuniversytetimeniivanafranka khazarianmythinhistoricalthoughtandthenationalidentityofthecrimeankaraites |